Чи можливо "вигнати" країну з НАТО?
Питання про можливість призупинення членства країни або ж взагалі виключення її з НАТО подекуди виникає на тлі політичних суперечок між союзниками. Зокрема, нещодавно Дональд Трамп різко розкритикував партнерів по Альянсу, звинувативши їх у небажанні брати участь у відновленні судноплавства через Ормузьку протоку. Цей стратегічний шлях, через який транспортується значна частина світової нафти, був перекритий Іраном, що вплинуло на глобальні енергетичні ринки.
Трамп назвав відкриття протоки нескладним завданням і висловив невдоволення бездіяльністю європейських союзників. Він також припустив, що США можуть переглянути свою роль у НАТО, назвавши Альянс слабким без американської військової підтримки. І ця напруженість лише посилилася після того, як Іспанія відмовилася дозволити США використати свої військові бази і звинуватила американську адміністрацію у порушенні міжнародного права під час ударів по Ірану.
Згідно з витоком внутрішнього листування Пентагону, про яке пише Euronews, чиновники розглядали можливість покарання Мадрида, зокрема шляхом призупинення його членства в НАТО. Проте така дія є юридично неможливою. Установчий договір альянсу не передбачає механізмів ані для виключення, ані для будь-якого тимчасового відсторонення держав-членів. Ключовим елементом діяльності Альянсу є стаття 5 цього договору. Вона закріплює принцип колективної оборони: напад на одного союзника вважається нападом на всіх. Це положення стосується лише зовнішньої агресії і не охоплює внутрішні конфлікти чи терористичні дії всередині країни.
Дія статті 5 має також географічні обмеження. Вона поширюється на території держав-членів у Європі та Північній Америці, включно з Туреччиною, а також на їхні збройні сили, кораблі та літаки в цих регіонах. Станом на 2024 рік до НАТО входять 32 країни, включно з Фінляндією та Швецією.
Цей механізм застосовувався лише один раз, після терактів 11 вересня 2001 року у США. Тоді союзники підтримали американську військову операцію в Афганістані. Країни, зокрема Данія, Велика Британія, Німеччина та Франція, направили свої контингенти, зазнавши втрат серед військових. Данія втратила 44 військовослужбовців, що є значним показником з огляду на її населення. Франція втратила 90 солдатів, більшість із яких загинули в бойових діях. Велика Британія втратила 457 військових. Ці втрати стали предметом суперечок після заяв Трампа, який стверджував, що союзники не брали участі у бойових діях на передовій.
При цьому, зазначає авторка Euronews, варто мати на увазі, що НАТО не здійснювало прямого вторгнення в Афганістан. Операція справді була ініційована США, але Альянс виконував лише допоміжні функції через місії ISAF та “Рішуча підтримка”. У цих операціях брали участь також країни, які не входять до організації.
Тож щодо Ормузької протоки, то Альянс не має зобов’язань втручатися, оскільки це виходить за межі його оборонного мандата. Союзники не були офіційно залучені до планування американських ударів, і стаття 5 не поширюється на цей регіон. Разом з тим конфлікт з Іраном усе ж опосередковано вплинув на діяльність НАТО. Системи протиповітряної оборони перехоплювали ракети, що входили в повітряний простір Туреччини. Частину військових ресурсів було перекинуто з навчань, а тренувальну місію в Іраку тимчасово припинено.
Та попри відсутність формальних зобов’язань, понад 40 країн, багато з яких є членами НАТО, вже заявили про готовність долучитися до відновлення безпеки судноплавства в регіоні після завершення бойових дій.
