«Всуху» перемогли морських піхотинців США! Шість золотих медалей виборов вінничанин в Америці
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Четверо вінничан, ветеранів війни, представляли Україну на міжнародних змаганнях у США з адаптивного спорту — Marine Corps & Air Force Trials 2026.
- Кожен повернувся із золотою медаллю. Найбільше їх у Ярослава Бегаса — колишнього десантника 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ.
- З володарем шести золотих і однієї срібної медалі розмовляв журналіст «20 хвилин».
— Із шести золотих медалей найбільш пам’ятною для мене є, мабуть, командна нагорода, — розповідає Ярослав Бегас. — Чому? Бо здобута з високим накалом емоцій. Це був справжній вибух почуттів, коли ми у фіналі не залишили жодних шансів команді американських морських піхотинців. Та ще й переграли їх «всуху» з рахунком 2:0.
Про цю перемогу Ярослав розповів детальніше, ніж про інші здобуті медалі. Каже, командний дух дає можливість сприймати перемогу з сильнішими відчуттями у порівнянні з тими, коли ти перемагаєш індивідуально.
Два рази грали з американцями
Перед тим, як продовжити розповідь з Ярославом Бегасом уточню: адаптивний спорт — це вид фізичної культури для поранених під час війни ветеранів. Мій співрозмовник втратив на війні ногу.
В Америці на змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026 Ярослав виступав у декількох дисциплінах: плаванні на двох дистанціях вільним стилем і одній — брасом; велоспорті на велосипеді з модифікацією; веслуванні на тренажерах у двох видах. Крім того, грав за збірну нашої держави з волейболу сидячи — це різновид волейболу для спортсменів з інвалідністю. До слова, волейбол сидячи є параолімпійським видом спорту.
— У змаганнях з волейболу було представлено 10 команд, — продовжує співрозмовник. — Їх розподілили на дві групи. Ми перемогли у своїй групі усіх суперників. За правилами, команди грають до двох перемог. У півфіналі нам випало помірятися силами з волейболістами з Великої Британії. І тут перемога була за нами.
Стати чемпіонами, звичайно, дуже хотілося: який спортсмен про це не мріє? Але ж у фіналі зійшлися із господарями змагань, американцями. Це була команда еліти американських військ — морські піхотинці. Як кажуть, вдома і стіни допомагають спортсменам. До того ж, американці прагнули відігратися за поразку.
Наша команда грала з ними свій перший поєдинок у відбірковому етапі. Тоді ми виграли з рахунком 2:1. Можете уявити, з яким бажанням розпочали поєдинок морські піхотинці. Гра відбувалася напружено. Перша партія була за нами. Другу партію американці розпочали зі ще більшою мотивацією відігратися. Їм це не вдалося. Ми переграли їх і в другій партії. Таким чином у фіналі здолали суперника, як кажуть, «всуху» — 2:0. Після такого успіху дали волю емоціям.
— Як американці реагували на поразку? — запитую співрозмовника.
— Звичайно, було видно, що вони засмучені, — говорить Ярослав. — Попри це, вони привітали кожного з нашої команди. Були потиски рук, обійми і традиційні американські посмішки на обличчі.
Співрозмовник говорить, що там, за океаном, постійно відчували підтримку. Сил додавала присутність на трибунах представників української діаспори. Їхні голоси було чути і під час змагань з волейболу, а також на інших етапах змагань.
Крім української мови, повсюди майоріли наші прапори, інша атрибутика у кольорах нашого прапора. За таку підтримку мій співрозмовник висловлює щиру подяку кожному і кожній з діаспори, які вболівали за наших спортсменів.
Одразу вручили три медалі
Три із шести золотих медалей Ярослав Бегас здобув у плаванні. Він виступав у двох видах плавання.
Спершу стартував на двох дистанціях у вільному стилі на 50 і 100 метрів, а потім змагався брасом на дистанції 50 метрів.
Результат вінничанина вразив: він переміг на всіх дистанціях! Запитую, скільки разів викликали на п’єдестал?
— Всі три медалі вручили за один раз, — говорить Ярослав.
Ще наш земляк перемагав на двох дистанціях у вправі веслування на тренажерах.
У змаганні з велосипедного спорту Ярослав долав коло, довжиною у 1400 метрів. Каже, цю дистанцію треба було долати протягом 35 хвилин. Робив він це на велосипеді з деякою модифікацією: переднє колесо було більшого діаметру, ніж заднє. На підтвердження сказаного співрозмовник надіслав фото з дистанції.
Його результат став «золотим».
Втратив ногу у Бахмуті
До великої війни Ярослав Бегас працював на будівництві. У жовтні 2022-го його мобілізували. Направили на навчання за кордон. Після повернення військових розподілили у дві десантно-штурмові бригади:95-ту і 46-у. Ярославу випало поповнити лави оборонців у 46-й окремій аеромобільній Подільській бригаді Десантно-штурмових військ.
— Мій бойовий шлях виявився коротким, — говорить чоловік. — 13 грудня того ж 2022-го втратив частину правої ноги. Сталося це у Бахмуті. Після того було лікування, тривала реабілітація, протезування. Коли все це закінчилося, став думати, чим зайнятися. Так я прийшов у ветеранський адаптивний спорт.
Свою першу золоту медаль ветеран виборов на змаганнях у Латвії. Він є членом збірної України з паратріатлону. Саме у цьому виді спорту здобув свою першу золоту медаль. Тепер до неї додалося ще шість золотих і одна срібна на змаганнях у США.
«Золоті» земляки
Крім Ярослава Бегаса із золотими медалями повернулися із змагань в Америці ще троє вінничан, які представляли збірну команду України.
Чотири золота виборола бойова медикиня 59-ї бригади Оксана Рудик. Найвищу нагороду вона здобула у веслуванні на тренажері, велоспорті та волейболі.
Ще один наш земляк Дмитро Чорний привіз золоту медаль у командному заліку: він виступав за волейбольну команду. У Дмитра є ще одна нагорода — бронзова медаль у плаванні на дистанції 50 метром брасом.
Олексій Дернов родом з Кіровоградщини, але після лікування у нашому місті Вінниця припала йому до душі. Тут він залишився. Пан Олексій повернувся з Америки з гарним медальним здобутком: виборов дві золоті, дві срібні і чотири бронзові нагороди.
Щиро вітаємо наших спортсменів з перемогою: після поранень у боях з ворогом вони продовжують демонструвати незламність і силу духу уже на іншому фронті спортивному. Віримо, що так само оборонці країни здобудуть перемогу над ворогом на фронті.
Читайте також:
Мама мріє забрати тіло сина з Маріуполя: фільм «Христос» створили з кадрів з телефону морпіха
«Якби міст не підірвали, танки пішли б на Київ»: як лікар з моргу упізнав загиблого сапера
«Але ж ми заплатили!» У Вінниці з родини з інвалідністю вимагають 33 тисячі за гарячу воду
© 2026 20minut.ua
