Вінничани запитали — психологиня відповіла: чесно про страх, тривогу й турботу про себе (партнерський проєкт)
Автор:
Реклама
- У межах марафону «Рожевий жовтень — 30 днів турботи про себе» вінничани мали змогу поставити анонімні запитання психотерапевтці Віті Зубко. На всі з них — про страхи, емоційне підвищення, тривогу та шлях до внутрішньої рівноваги — прозвучали у форматі відвертих відповідей від фахівчині.
Як навчити себе відпочивати, делегувати справи та просити про допомогу? Відчуття ніби я намагаюсь встигнути все і більше, постійно біжу і не можу зупинитися.
Щоб навчитися відпочивати і делегувати, почни з усвідомлення, що твоя цінність не вимірюється продуктивністю. Практикуй маленькі паузи щодня, став пріоритети: що справді важливо, а що можна передати іншим. Просити допомоги — це не слабкість, а спосіб зберегти ресурси та енергію. Почни з малого: делегуй одну задачу, відмовся від однієї зайвої справи, і поміти, що світ від цього не зруйнується.Така притаманна звичка часто у людей, які люблять усе тримати під контролем. Наче, ніхто краще мене це все рівно не зможе зробити. А спробуй просто відпустити і спостерігати, а не контролювати.
Чому люди знецінюють біль інших, порівнюючи його з своїм?
Є кілька варіантів, не знаю конкретно, що саме відбулось у вас але причини можуть бути такі:
Емпатичне виснаження або захист
– Якщо людина сама пережила складні емоції, їй може бути важко відчути чужий біль.
Егоцентризм сприйняття
– Люди природно оцінюють світ через власний досвід.
Потреба відчувати контроль
– Знецінення чужого болю допомагає зберегти відчуття, що світ передбачуваний і контрольований
Соціальні й культурні фактори
– У багатьох культурах підкреслюється “терпи і не скаржся” або “кожен сам за себе”.
Коротко: знецінення чужого болю — це захисний психологічний механізм, який дозволяє людині уникнути емоційного перевантаження. Тому біля вас можуть бути не погані чи байдужі, просто травмовані своїм досвідом.
Як навчитися опанувати себе в гніві?
Гнів — це сигнал, що щось вас дуже не влаштовує але це не дія.
Тому найкраще буде щоб ви опанувати себе, потрібно зупинитися на моменті емоції, усвідомити її, не діяти миттєво і дати собі паузу. Використовуй дихальні техніки, короткий відступ або перефокусування уваги. Я раджу дати собі 10-12 хвилин, щоб ця емоція вас відпустила.
Як дозволити собі жити на повну під час війни, коли навколо біль та страждання.
Жити на повну під час війни — це не про байдужість до чужого болю, а про збереження себе, щоб мати сили допомагати і зламатися самому впливати потрібно бути зайнятим максимально.
Багато літератури, яка розповідає про після воєнні події збігається в думці, що ті люди, які під час війни були зайняті і дозволяли собі проживати усі емоції під час війни мали кращий стан і після неї.
Як пережити стан депресії, коли приймав ліки роки, але на них немає емоцій справжніх…які методи боротьби з депресією ви порекомендували б?
Якщо ліки пригнічують емоції, важливо розглядати депресію не лише через медикаменти, а комплексно. Можливо варто долучити психотерапію. Обов’язково фізичну активність, хоча б прогулянку на свіжому повітрі. Також соціальна підтримка — це друзі чи близькі, які можуть вислухати або провести з вами час. Також є ефективні міні групи, де є люди з подібними станами.
Коротко: комбінуйте психотерапію, фізичну активність, усвідомлену практику і підтримку, і обговоріть медикаменти з лікарем, можливо варто щось змінити
Як зрозуміти, чого я справді хочу?
Щоб зрозуміти, чого ти справді хочеш. Варто звернути на це увагу.
1. Відокремлюй свої бажання від очікувань інших — запитай себе: «Це я хочу, чи цього хоче від мене?» ( заплющ очі і дай відповідь, часто це може бути навʼязуючі думки)
2. Слухати тіло: те, що викликає енергію, натхнення або внутрішній спокій, часто вказує на справжнє бажання.( тіло нас не обманює)
3. Пробувати маленькі кроки експериментуй із різними варіантами, спостерігай, що приносить задоволення. ( памʼятай щоб зрозуміти твоє чи ні, варто спробувати)
4. Ведення щоденника записуй думки, відчуття, мрії, щоб побачити закономірності.( веди щоденник місяць і зможеш відслідковувати)
Не можу простити чоловікові зраду, сварки, вічний стрес, уже не раз задумуюсь про самогубство. Мені 52 і починати нове життя уже пізно, коли потрачено кращі роки. Навіть гідезапам уже, не допомагає.
Мені дуже шкода, що вам настільки боляче зараз і що довелось таке пережити. Те, що ви пишеш про самогубство, це серйозний знак глибокої виснаженості, а не слабкості. Ви вже зробила важливий крок, заговоривши про це — і зараз найважливіше не залишатись наодинці з цими думками. Будь ласка, звернись по допомогу просто зараз. Чи є близькі, чи психолог, які зможуть прожити цей біль? Якщо ні варто зателефонувати у службу підтримки України 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного)
А тепер — щиро й по-людськи:
Почати нове життя ніколи не пізно. 52 — це не кінець, це вік, коли біль може стати ґрунтом для мудрості. Ти вже пережила зраду, втому, розчарування — але це означає, що в тобі є неймовірна сила вижити, навіть коли болить до кісток. Зрада дійсно дуже травматична подія в житті і саме через розмови, біль, сльози буде приходити зцілення. Життя можна перебудувати, крок за кроком: спочатку — подих, потім — прогулянка, потім — людина, яка викликає довіру. І одного дня біль почне слабшати. Але головне не залишайтеся на одинці зі своїми думками. Бережіть себе
Якісь страхи мене оточують, іноді здається, що зі мною хтось стоїть і дивиться
Те, що ви описуєте, психологічно часто пов’язано зі тривогою, стресом або перевтомою. Коли ми перебуваємо у стані постійного напруження, мозок може підсилювати відчуття небезпеки і створювати відчуття, ніби хтось поруч або спостерігає.
Що можна зробити:
- виспатись, відпочити.
- дихальні вправи
- розмова з фахівцем
- фокус на тіло ( вчити відчувати де ваші ноги в цей момент, як тримаєте руки)
- перевірка реальності ( спробуйте свідомо оглянути простір, якщо самому не вдасться, варто зробити це з кимось.
Це не божевілля, а сигнал про втому, тривожність чи стрес. Можливо щось пережили занадто травмуюче. Дбайте про себе!
Невміння спілкуватись, постійно поза колом, невпевненість, бажання не бути одному
Те, що ви описуєте, — це дуже поширені переживання, і з ними можна працювати.
Невпевненість і страх бути поза колом часто виникають через самокритику або минулі невдалі соціальні досвіди.
Що допомагає:
- Малими кроками розширювати зону комфорту: спілкуватися з однією людиною, потім у невеликій групі.
- Психотерапія або групи підтримки: безпечний простір для практики спілкування.
- Самоприйняття: дозволяти собі бути собою, навіть якщо інші не завжди це помічають.
- Активності за інтересами: хобі чи клуби допомагають знайти людей зі спільними цінностями.
- Мати підтримку, якщо кудись йдете спробуйте піти з тим хто може підтримати.
Як пережити зраду чоловіка, після 20 років сімейного життя?
Пережити зраду після 20 років спільного життя надзвичайно боляче — це нормально, що ти відчуваєш злість, розчарування, сум, гнів і усе що з цим пов’язано.
Зрада призводить до величезної «пустоти» в середині, а також образи з такими питаннями: « Що зі мною не так?»
- Ваші емоції це дуже важливо — не намагайтеся їх придушити. Дозволь собі плакати, злитися, сумувати. Це частина процесу зцілення.
- Не звинувачуй себе — зрада не ваша вина.
- Підтримка близьких або професіонала — друзі, сім’я, психотерапевт допомагають пережити біль і відновити відчуття безпеки.
- Власні потреби зараз на першому місці — відпочинок, самопіклування, маленькі радості. Це допомагає відновити внутрішню стійкість.
Бережіть себе!
Як почати заново довіряти людині, коли неодноразово дізнавалась про спілкування з бившою?
Почати довіряти після повторних порушень довіри — складно, і це нормально, що сумніваєшся.
В мене не має чарівної пігулки але що може допомогти.
- Визнай свої почуття — сум, гнів, розчарування, тривогу. Не придушуй їх, тому що ти маєш на це право.
- Чіткі особисті кордони, що для тебе прийнятно у стосунках, а що ні.
- Усе маленькими кроками — не намагайся довіряти відразу повністю.
- Фокус на поведінку, а не на історії минулого — довіра формується через стабільні, послідовні дії.
- Працюйте із собою — психотерапія або особисті практики допомагають зрозуміти, чим викликана така поведінка.
Які події могли повпливати на це.
Чим я, як мати можу допомогти дитині-підліткові при панічних атаках?
Що можна зробити в такій ситуації:
- Залишатися спокійною і поруч ваш спокій допомагає дитині відчути безпеку. Не критикуйте.
- Вчити дихати – разом робіть повільні глибокі вдихи й видихи, рахуючи до 4–6. Це фізично заспокоює нервову систему.
- Називати та приймати емоції – пояснюйте, що панічна атака страшна, але безпечна для тіла. Допомагай усвідомити: “Ти боїшся, і це нормально”. Але ти можеш собі допомогти.
- Маленькі заземлюючі техніки: наприклад, “5-4-3-2-1”: назвати 5 речей, які бачиш, 4 – відчуваєш, 3 – чуєш, 2 – нюхаєш, 1 – торкаєшся.
- Психолог або терапевт – фахівець допоможе дитині навчитися керувати панічними атаками.
Памʼятайте, що панічна атака — це раптовий напад сильного страху або тривоги з фізичними симптомами (серцебиття, задуха, тремтіння), який зазвичай триває кілька хвилин і не загрожує життю. Частіше за все спричинений травматичним досвідом.
Бережіть себе і дитину!
Що робити коли не можеш відпустити людину з минулого?
Якщо не можеш відпустити людину з минулого, не змушуй себе забути — дозволь собі відчути біль і сум. Потім свідомо зосередься на своєму житті зараз: роби те, що приносить радість, став нові цілі, зустрічай нових людей. Поступово емоційний “ланцюг” ослабне, і ти зможеш відчути свободу.
Можна використати таку техніку, як лист цій людині і туди усе написати, головне поділіть свої висловлювання на такі пункти:
- Я пам’ятаю, що ти мене навчив/навчила…..
- Я відпускаю тебе в твоє життя хоч……
- Я дякую тобі за …..
Це звичайно індивідуально, тому що не знаю конкретно вашої ситуації і що вам довелось прожити. Але ця техніка гарно працює. Бережіть себе!
Як впоратися з почуттями провини після насильства?
Я багато років жила з чоловіком, який поводився агресивно — принижував, бив, нищив речі. Коли я наважилась розповісти про це куратору, інформація потрапила до служби, і тепер його можна ув'язнити. Я відчуваю провину, розумію, що лише хотіла захистити себе. Як позбутися цього болю й почуття провини?
Відповідь психологиіні:
Те, що ти зараз описуєш, — це глибока травма і тривалий досвід домашнього насильства.
Життя з справжнім абʼюзером. І найперше, що я хочу сказати: ти не винна. НЕ ВИННА — запамʼятай це. Ти не винна в тому, що він п’є, що він кричав, що він тебе принижував, що ти боялася, і — головне — не винна в тому, що тепер він може понести відповідальність за свої дії.
Ти зробила правильно, коли розповіла про насильство. І було б добре, щоб ти розповіла про це мамі і друзям. Це не “зрада” — це самозахист, спроба врятувати себе.
Те, що він тепер перекладає провину на тебе, — типова поведінка кривдників. Вони не здатні взяти відповідальність за свої вчинки, тому шукають “винного” зовні. Але закон і правда на твоєму боці.
Щиро дякуємо психотерапевту Віті Зубко за партнерство та підтримку марафону «Рожевий жовтень – 30 днів турботи про себе» .
Ваша участь нагадує вінничанкам, що турбота про здоров'я — це не лише про тіло, а й про душевну рівновагу, спокійно та любов до себе.
Долучайтесь до нашого Telegram-каналу «Здорові вінничани – непереможні вінничани»!
Усі матеріали марафону "Рожевий жовтень — 30 днів турботи про себе", поради лікарів, інфографіки та відео ми збираэмо в одному місці, щоб ви могли зручно стежити за оновленнями. Це простір, де ми говоримо про здоров’я, профілактику та турботу про себе щодня.
Підписуйтесь і залишайтесь у колі обізнаних та відповідальних вінничан.
Читайте також:
«Рожевий жовтень»: місяць боротьби з раком грудей та турботи про здоров'я
Перевір себе: як правильно проводити самообстеження грудей
Вінницькі медичні центри закликають пройти обстеження молочних залоз та дарують знижки
Сон і здоров’я: чому якісний відпочинок важливий для профілактики раку молочної залози
Вода і баланс рідини в організмі: чому питний режим впливає на здоров’я
Чому спорт знижує ризик онкології: прості рухи, що рятують життя
Їжа, яка «лікує»: як мікрозелень допомагає профілактиці онкозахворювань
Чому мовчання про страхи шкодить: як розмова стає першим кроком до зцілення
Маленькі радощі — велика терапія: чому важливо дозволяти собі приємності щодня
Рух – це життя: чому варто починати ранок із зарядки
Осінь на тарілці: бюджетні овочі та фрукти, які допомагають залишатися здоровими
© 2025 20minut.ua
