Віктор Ліщишин із Гнівані у Швейцарії став дворазовим чемпіоном світу з гирьового спорту
Автор:
Євгеній МИХАЙЛІВ
- Віктор Ліщишин із Гнівані відзначився на чемпіонаті світу з гирьового спорту серед чоловіків.
- Змагання проходило в місті Егль (Швейцарія). 63-річний представник Вінниччини виступав у ваговій категорії до 65 кг.
- Наш майстер спорту України здобув два золота серед ветеранів категорії 60 — 64 років.
За словами Віктора Ліщишина, учасників цього року було не так багато, як колись. На заваді стала росія, яка усіляко заважала проведенню змагань. Приміром, росіяни тиснули на представників Сербії та Індії, які в підсумку й відмовилися приїхати.
У певний момент чемпіонат навіть був під загрозою зриву. Тому гирі підіймали лише представники чотирьох країн.
Віктор Ліщишин в Швейцарії виступав у двох номінаціях. Він виконав поштовх гирі вагою 16 кг довгим циклом 115 разів. А ривок цієї ж ваги зробив 192 рази. Цього було достатньо для перемоги.
Змагався із травмою
—Ці результати — невисокі. Я поїхав на змагання із травмою. Прагнув побити власне досягнення та світовий рекорд серед ветеранів, але не вийшло. Цього разу був не готовий. Нагадаю, на аналогічному чемпіонаті планети в Сербії я встановив рекорд світу, коли штовхнув гирю вагою 16 кг довгим циклом 115 разів! — сказав гирьовик із Гнівані.
Віктор Ліщишин поділився, що на чемпіонаті світу грошових премій і призів не було, лише медалі. Їздив він власним коштом, жодного фінансування не було. При цьому, як відомо, Швейцарія — дуже дорога країна.
—На жаль, гирьовий спорт — неолімпійський вид. Тому його фінансування — недостатнє. Незважаючи на це, я хочу залишатися в спорті якомога довше, добитися ще якихось успіхів, бити рекорди. Але багато що залежатиме від стану здоров’я, — пояснив Віктор Ліщишин.
Серед звичайних спортсменів, не ветеранів, представник Гнівані нині виступає дуже рідко. Адже вони підіймають гирю вагою 24 кг, а для 63-річного силача це вже важкувато.
Різноплановий спортсмен
Віктор Ліщишин не поспішає уходити на пенсію, на заслужений відпочинок. Він зараз, як і все життя, працює на заводі «Спецзалізобетон» слюсарем. Там випускають шпали, опори тощо. Також виконує домашню роботу по господарству.
Віктор — різноплановий спортсмен. Він має розряди із футболу, тенісу, легкої атлетики. А для отримання звання майстра спорту України із гирьового спорту було потрібно здобути перемоги як мінімум у п’яти чемпіонатах Європи чи світу!
В родині чемпіона світу спорт завжди був у пошані. Його покійний батько Володимир займався велоспортом, виконував вправи на турніку. У Віктора є рідний брат Олег Ліщишин, старший за нього на сім років. Він непогано тренує юних шахістів Гнівані.
— Із першого класу школи я залюбки займався різними видами рухової активності. Ми із друзями бігали кроси, змагалися у стрибках в довжину і висоту, підтягувалися на турніку, грали у футбол, брали участь в спартакіадах. Я відвідував гуртки волейболу, баскетболу і легкої атлетики, — каже Віктор.
Після завершення школи Віктор Ліщишин серйозно захопився футболом. Регулярно грав за команду Гнівані у чемпіонаті області. Мав амплуа півзахисника, забив за кар’єру понад 200 голів у змаганнях різного рівня.
Чому обрав гирьовий спорт
У 37 років Віктор Ліщишин припинив футбольні виступи на аматорському рівні. Але грав у футбол ще серед ветеранів, також бігав кроси. У 50 років він вирішив обрати собі новий вид спорту і серйозно ним займатися. Розглядав два варіанти – пауерліфтинг (його культивували в ДЮСШ Гнівані) або гирьовий спорт.
— Мав обирати щось одне, адже суміщати пауерліфтинг і гирі було важко. В першу чергу тому, що у них різні вагові категорії. Десь треба схуднути, в іншому виді — навпаки, набрати вагу. Ці «гойдалки» було витримати важко. Тому я врешті-решт зупинився на гирьовому спорті, — поділився Віктор Ліщишин.
Виявляється, у гирьовому спорті сильними мають бути не тільки руки. Але й розвинені м’язи ніг і спина.
— Руками ти тільки фіксуєш гирю над головою, а основному працюють ноги і спина, — пояснює він.
Чемпіон із першої спроби
На початку занять гирьовим спортом Віктор Ліщишин не думав, що просунеться так далеко. За допомогу він дякує молодому вже екстренеру (неофіційному) Олексію Кундису. Саме той підштовхнув майбутнього чемпіона до участі у всеукраїнських змаганнях, і з першої спроби вдалося виграти золото!
— Коли мені вперше запропонували взяти участь у чемпіонаті Європи, я побоявся. Тепер про це жалкую. Згодом результати стали зростати за рахунок наполегливих тренувань. Я наслідував приклад молодих хлопців, які тренувалися разом. Вони спостерігали за моєю роботою, яка їх надихала. Ми «тягнули» вперед один одного, — підкреслює Віктор Ліщишин.
Власна спортзала
Чемпіон, як правило, займається гирями тричі на тиждень. Протягом години виконує різні вправи. Взимку заняття збільшуються до 1,5 години.
Щоб підкачати ногу і спину, Віктор Ліщишин також займається штангою і на тренажерах. Спортзалу облаштував у власному приватному будинку. В тій його половині, де раніше мешкав покійний батько.
Тренера у Віктора наразі немає. Сам він також нікого не тренує.
— Раніше до моєї спортзали приходили займатися інші гирьовики Гнівані. Зараз вони переважно всі військові. В домашньому спортзалі є чотири тренажери, щоб качати спину, прес і ноги. А також штанги, — наголошує Віктор Ліщишин.
Читайте також:
«Вінницькі вовки» здобули срібло Кубку країни і тепер готуються до чемпіонату світу
Нацгвардієць з Вінниччини став володарем Кубку України з греко-римської боротьби
© 2024 20minut.ua
