«Тієї ночі росіяни вбили всю мою родину»: як живе Віталій, у будинок якого навесні прилетів «Шахед»
Автор:
Михайло КУРДЮКОВ
- У березні в приватний будинок села Подільське, що за 150 кілометрів від Вінниці, поцілив російський «Шахед». Загинули 53-річний чоловік та 42-річна жінка. Батьки Віталія. Сам хлопець дивом залишився живим. Тепер він розповів нашому журналісту про ту рокову ніч.
Три з половиною місяці тому Віталій Остапенко осиротів. Це сталося 14 березня, коли росіяни поцілили по його будинку дроном-камікадзе «Шахед». Він, його мама й тато мирно спали у своїх кімнатах. Неочікувано і без запрошення туди прийшов «рускій мір».
Напередодні, 13 березня, у тій же оселі святкували день народження Віталія. Йому виповнилося 26 років. Відзначали скромно, у родинному колі: з бабусею, дідусем та батьками. Мама й тато побажали бути щасливим, здоровим і прожити багато років. Як виявиться вже за декілька годин, це були останні побажання єдиному синові…
Наступного ранку усі роз'їхалися на роботу. Увечері втрьох з батьками зібралися за вечерею. Близько дев'ятої вечора пішли по кімнатах спати.
— Я зайшов до них побажати на добраніч. Хто міг подумати, що це була остання можливість побачити батьків живими, — пригадує Віталій. — Я поклав голову на подушку й заснув. Однак вже незабаром прокинувся. Розплющую очі, а навколо кричать якісь люди, хтось розбирає цеглу нашого зруйнованого будинку, очі засліплюють прожектори.
Приліт стався близько 21.30. Дрон не збивала українська ППО. Він ціленаправлено пікірував у мирну оселю. Існує відео, що на ньому чутно, як «Шахед» пролітає над селом. Стрілянини наших оборонців немає. Аж раптом дрон починає скидати висоту — й лунає вибух.
Віталій каже, що батьки все життя будували будинок й встигли пожити у ньому лише кілька років. Після удару від оселі нічого не лишилося. Все або зруйноване, або згоріле. На згадку про маму й тата у хлопця лишилася тільки одна спільна світлина, яку Віталій зберігав на телефоні.
Віталій з батьками біля родинного будинку
— Я не чув ані сигналу про повітряну тривогу, ані звуків вибухів. Прийшов до тями, коли розбирали завали. Тато помер на місці, а маму намагалися врятувати. Не вийшло, — продовжує Віталій Остапенко. — Про загибель батьків мені сказав психолог. Через свій важкий стан я навіть не зміг побувати на їхньому похороні. Я так і не попрощався з ними.
Рятувальники знайшли Віталія під плитою. Життя йому врятував твердопаливний котел, що завадив плиті повністю притиснути хлопця. Медики діагностували політравму черепа, перелом ноги у трьох місцях, перфорацію барабанних перетинок, контузію, перелом тазу й травму однієї руки.
— Я лише нещодавно почав ходити з тростиною. Лікарі не беруться прогнозувати, чи вдасться мені колись відновитися повністю. На ногу спиратися досі не можу, а одна рука майже не функціонує, — говорить хлопець.
Віталій каже, що коли вперше побачив зруйнований будинок, ледь втримався на ногах. Замість двоповерхової родинної домівки перед ним постала купа брухту й будівельного сміття. Не вціліло нічого. Перед очима промайнуло усе життя. Стільки теплих спогадів залишилося всередині, і водночас саме там сталося найбільше горе в його житті.
Відбудовувати зруйновану оселю хлопець не планує. По-перше, каже, не зможе там більше перебувати, а по-друге, не має на це коштів. Допомоги, говорить, не отримував ані від міста чи області, ані від держави. Живе зараз з бабусею та дідусем. Регулярно відвідує МСЕК, аби отримати групу інвалідності й розраховувати на пенсію.
— Тієї ночі росіяни вбили всю мою родину. Я в одну мить лишився без батьків, будинку та здоровʼя. Через фізичний стан я не можу працювати, але й пенсії поки не отримую ніякої. Мені зараз просто немає за що жити. Бабуся й дідусь отримують по дві тисячі гривень. Цього замало для життя. Та їм і самим на лікування потрібні кошти, — говорить Віталій Остапенко. — Нещодавно я відкрив банку «На відновлення», але фактично це збір грошей на базові людські потреби. Прошу небайдужих долучитися й підтримати мене у цей скрутний час.
Підтримати Віталія можете за ЦИМ посиланням або за номером його картки:
- 5375 4112 1979 2798
Читайте також:
«Всі бої записує на відео». Поради воїна-штурмовика побратимам, які йдуть на «нуль»
«Там, де не проходить техніка, пройде піхота»: вінницький нацгвардієць про свій військовий шлях
© 2024 20minut.ua
