П'ять водяних млинів Вінниччини, на які варто подивитися
Автор:
Лариса ОЛІЙНИК
- По Вінницькій області залишилося багато водяних млинів. Більшість з них давно не працють, але монументальні споруди залишилися, адже будували їх на віки. Пропонуємо підбірку млинів, яким більше сотні років.
Кажуть, Мельник — найпопулярніше прізвище на Вінниччині. Тому і не дивно, що в області збереглися споруди давніх млинів. Ба більше, вони визнані найгарнішими.
Як повідомляє Україна Інкогніта, в минулому році відбулося голосування за кращі водяні млини.
Переможцем «Топ-15 Водяні млини України» з великим відривом стала споруда у селі Вила Вінницької області.
Млин в с. Вила
Отже, трохи історії про переможця. Частково знищений млин розташований у глибокій долині річки Русава, в селі Вила у Томашпільській селищній громаді Тульчинського району.
Будівництво млина почали в кінці 19 століття, а на початку 20-го він запрацював. Про це свідчать документи, які згадують про орендаря млина Герасима Андріянова Бякина у 1860-х роках.
Проєкт млина розробив німецький архітектор Ян Гойріх-молодший, який спеціалізувався на будівництві млинів на Поділлі.
Будівля триповерхова, біля неї комори, невеликий постоялий двір та шинок. Звели млин із бутового каменю, цегли та вапна.
На сучасному кормовому дворі села Вила є залишки печей, де ймовірно виготовляли цю цеглу. За основним призначенням — це був контрактовий млин і він став достойним конкурентом сусідам – а млинів тут було багато.
Старожили розповідають, що не то Борівські, не то Бабчинецькі власники млинів знайшли місцевого жителя, і той за відповідну суму, напередодні революції 1917 року, підпалив його. Млин згорів повністю. Відновити власник його не встиг, а за роки радянської влади до нього не доходили руки, правда, на деякий час відновили роботу олійні.
Млин в с. Сокілець
Млин графа Потоцького розміщується на мальовничій річці Південний Буг у селі Сокілець Немирівської громади. Він збудований німецькими майстрами у 1899 році на замовлення графа Костянтина Потоцького. Автор роботи — архітектор Ян Гойріх.
Стіни виконані з бутового каменю та червоної цегли, зберігся металевий декор та частина старовинного обладнання. Поруч знаходиться кам'яна будівля складу, а на протилежному березі каналу — крупорушка.
В 1951 році Сокілецький млин був перебудований під гідроелектростанцію та маслозавод. У 1992 році пожежа знищила всі дерев’яні елементи млина.
У 2020 році на сайті Фонду державного майна України розмістили оголошення про намір передати млин в оренду під готельний комплекс, базу відпочинку чи нешкідливе виробництво. Як ми розуміємо, орендар має відновити млин, що дасть змогу перетворити його на популярний туристичний об’єкт.
Наразі комплекс будівель перебуває в напівзруйнованому стані. Всередині млина пусто, але зовні будівля дуже гарна та має цікаві металеві елементи декору. В інших будівлях комплексу можна побачити залишки старих механізмів, що дуже круто, бо таке трапляється не часто.
Млин в с. Болган
На півдні Вінниччини у Тульчинському районі розташоване прикордонне з Придністров’ям (Молдовою) село Болган. У Студенянській громаді проживає близько тисячі мешканців, а серед головних його історичних пам’яток — унікальний водяний млин початку ХХ століття.
Місцеві жителі називають його Червоним млином, хоча з роками червона фарба вигоріла, і нині будівля набула пісочного відтінку. Споруджений він у 1902 році та розташований на річці Кам’янка. Колись частина її води спрямовувалась у спеціальний канал, що приводив у рух колесо млина. Сьогодні механізм не зберігся.
Основна будівля млина має чотири поверхи, а поруч розташована прибудова — довга одноповерхова комора з господарськими приміщеннями. Попри поважний вік, споруда збереглася у хорошому стані: дерев’яні перекриття надійні, а сам млин досі придатний для використання.
Брацлавський млин
Найперший водяний млин з'явився у Немирові у 1862 році біля ставка на греблі річки Устя. Кошти на його будівництво виділили власники немирівських земель та меценати Щербатові. Їхній колишній палац є візитною карткою міста.
Млин стоїть при дорозі, яка веде до Брацлава, звідси й така назва. Брацлавський млин у Немирові переобладнали під електростанцію у 1905 році. Брацлавський млин — це симбіоз центральноєвропейського бароко і елементів вікторіанської архітектури. З
Будували млин у так званому «празькому стилі» з бутового каменю зі вставками червоної цегли. Фасад першого рівня будівлі оснащений трьома великими арочними вікнами. Другий поверх оброблений деревом.
З одного боку споруди є башта з куполом, а з іншого — витягнута споруда з квадратними вікнами і стрілчастим склепінням. Електростанція використовувалася за призначенням аж до недавнього часу.
Млин Солітермана
Ще один млин у Брацлаві — комплекс з трьох споруд у смт. Брацлаві, Вінницької області. Збудований на річці Південний Буг;наприкінці XIX століття багатим євреєм-підприємцем, купцем 3-ї гільдії Яковом (Янкелем) Солітерманом у підніжжя Замкової гори. Пам’ятка архітектури місцевого значення.
Водяний млин схожий більше на замок, ніж на банальну промислову споруду.
На млині працювало три водяних турбіни і дизельний двигун. Зараз один з будинків млинарського комплексу переобладнано у ГЕС, другий знаходиться у напівзруйнованому стані.
Читайте також:
Каплиця Потоцьких і маєток у Шпикові. Які ще пам'ятки створив архітектор Владислав Городецький
Був палац, лишилася руїна. Розповідаємо історію садиби данського дипломата Ланге
© 2025 20minut.ua
