Самоспівчуття допомагає не лише легше переживати труднощі, але й покращує наші стосунки з іншими. Як це працює і чому самоспівчуття — це не прояв слабкості чи егоїзму, а ознака сили та внутрішньої підтримки, пояснив Кріс Гермер, клінічний психолог із Гарварду.
У новому епізоді подкасту «Простими словами» він розповів про суперечки довкола поняття «самоспівчуття» та міфи, пов’язані з ним.
Спростування міфів
Багато хто вважає, що самоспівчуття зменшує нашу мотивацію або свідчить про слабкість і егоїзм. Це оманливе враження походить від самого терміну. Частинка «само» асоціюється з егоїзмом, а «співчуття» — з м’якістю та вразливістю. Насправді ж, люди з високим рівнем самоспівчуття є більш стійкими емоційно та менш егоїстичними.
Самоспівчуття полягає у здатності ставитися до себе так само як до інших, коли їм важко. Це дозволяє не лише уникнути самокритики, але й знайти внутрішню підтримку у складні моменти.
Як самоспівчуття змінює життя?
Наукові дослідження показують, що самоспівчуття створює відчуття безпеки на фізіологічному рівні, знижуючи стрес та рівень гормонів, таких як кортизол і адреналін. Понад 7 000 досліджень підтверджують його позитивний вплив на наше життя. Наприклад, ветерани США з високим рівнем самоспівчуття мали менший ризик розвитку посттравматичного стресового розладу.
Як почати практикувати самоспівчуття?
- Як би я допоміг другові в цій ситуації?
Ставте собі питання, яке ви зазвичай ставите друзям у складних ситуаціях. Це допоможе вам краще розуміти власні потреби. - Що мені потрібно саме зараз?
Запитайте себе, чого ви потребуєте для комфорту. Це може бути розмова, чашка чаю або музика. - Які способи турботи про себе я вже знаю?
Згадайте, що вже допомагало вам у минулому, і застосуйте це знову.
Самоспівчуття дозволяє приймати свої почуття і стан, турбуючись про себе так, як ми турбуємося про інших.
