«Перед «боєчкою» читаємо молитву націоналіста»: що запитували вінничани на зустрічі з бійцями Третьої штурмової
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Воїни Третьої окремої штурмової бригади зустрілися з вінничанами.
- Зустріч організувала Іванна Бабій — дружина полеглого на війні Дениса з позивним «Трейн».
- Згадували полеглих побратимів, розповіли, що роблять перед боєм і що зроблять після Перемоги, відповіли, коли закінчиться війна, навіть згадали, як у бліндажах підгодовують… мишей.
- Як відбувалася зустріч, бачив журналіст «20 хвилин».
«Війна не зупиняється» — такий напис значився на екрані у залі, де вінничани спілкувалися з бійцями Третьої окремої штурмової бригади. На екрані було ще одне речення: «Благодійний міні-ярмарок та спіч-зустріч з військовими 3-ї ОШБр». Так називався цей захід.
Іванна Бабій у розмові з журналістом «20 хвилин» пояснила, звідки взяли слова «Війна не зупиняється». Каже, це назва пісні популярного гурту Nord Division. Його учасники дозволили використати її для нашого заходу, ми це погоджували з ними і за наданий дозвіл велике дякую.
Співрозмовниця уточнила, що співаки гурту Nord Division згадують у своїх піснях Трейна, Грінку, інших хлопців з Вінниці. Іванна каже, що вони були особисто знайомі з ними. Дякує виконавцям пісень за те, що пам’ятають наших Героїв, що згадують їх.
На зустріч з вінничанами прибули двоє бійців Третьої штурмової. До речі, на футболці одного з них був напис Nord Division. У такій футболці прийшов на зустріч вінничанин Богдан з позивним «Так Нада».
Богдан розповів журналісту «20 хвилин», що нині служить на відповідальній посаді — він заступник командира роти.
У його побратима, ще одного учасника зустрічі, позивний «Кочевнік». Він з іншого міста, якого саме, не уточнив, так само не повідомив свого імені. Протягом усієї зустрічі не знімав з обличчя балаклаву.
Раніше хлопці не були знайомі між собою. Так сказав мені Богдан. Служать в одній бригаді, але в різних підрозділах. Зате на початку війни у них була однакова дорога: обидва працювали за кордоном. Коли на нашу землю полетіли ракети, залишили роботу і повернулися додому. Одразу пішли захищати рідну землю від російських окупантів.
Вони не повернулися з бою
Перед початком спілкування у залі приглушили світло і на екрані з’явилися кадри документального фільму про «Трейна».
Як сказав один із присутніх, не віриться, що Дениса уже нема з нами. «На екрані він живий, тому хочеться думати, що таким він є насправді, можливо, навіть зараза зайде до нас у зал, — говорить співрозмовник. — Але не зайде. Бачимо його на записах і добре, що їх зберегли».
Коли закінчилися кадри про «Трейна», на екрані показали фото інших добре знаних воїнів-добровольців з Вінниці. На жаль, вони також не повернулися живими з бою. Це — Євген Луценко з позивним «Луцик»; Олег Смірнов з позивним «Кекс», який загинув у 19 років на Херсонщині; Володимиру Любуні на час загибелі було 20 років, нині воює його батько; Назар Гринцевич з позивним «Грінка», він був наймолодшим оборонцем Маріуполя, потрапив у полон, після звільнення знову повернувся на фронт, Назару назавжди буде 21 рік!
Збільшені портрети названих Героїв-добровольців, одягнених у військові обладунки, зі зброєю у руках, розмістили у залі, де відбувалася зустріч.
Коли закінчиться війна?
Зустріч відбувалася у формі запитання — відповідь. Не було розмов про жахливі епізоди боїв, коли бійцям відриває руки, чи ноги, про кров, біль … Присутні не запитували про загибель побратимів присутніх воїнів, а гості про таке мовчали. Не обійшлося без деяких незвичних епізодів
Зустріч вів популярний телеведучий Андрій Бідняков. На початку він запитав військових, з якими питаннями до них звертаються найчастіше. Топ-2 таких питань зсучать так: коли закінчиться війна і скільки платять бійцям?
«А ви запитайте себе, що ви зробили для того, щоб війна закінчилася швидше? — так відповідає на це питання «Кочевнік».
«Робіть усі свої справи, ходіть у ресторани, кіно, на відпочинок, але при цьому не забувайте, що військовим на фронті потрібна допомога, — кажуть бійці. — Бо від цього залежить їхнє життя».
До речі, на початку зустрічі у залі не було охочих ставити питання. Зате згодом їх задавали безупину. Що хотіли почути присутні у залі від воїнів?
Про зарплату, відпустки і статус УБД
«Яка зарплата, це не має особливого значення, головне залишитися живим, — це сказав Богдан з позивним «Так Нада». — За перші пів року перебування на базі нам взагалі не платили. У бригаді люди вмотивовані, вони знають, чого взяли до рук зброю, для нас головна мета — захистити країну».
Коли бригада у зоні виконання бойових завдань, мова про відпустки не йде. Відпустка для військових 30 днів на рік плюс 10 днів за сімейними обставинами.
Є ще один стимул: після повернення з позицій надають можливість поїхати у магазин, чи на АЗС, щоб випити кави. У відпустці обов’язково відвідують Макдональдс.
Як сказав Богдан, годують добре, але Макдональдса у бригаді нема.
Статус учасника бойових дій обидва військові отримали. Кажуть, особливо цим не переймалися. Кадровики подають документи на оформлення такого статусу. Військових багато, а у кадрах людей мало. Саме цим пояснюється затримка.
«Можна самому подати документи, — каже «Кочевнік». — Для цього треба у кадрах взяти підтвердження, але я особисто чекав, коли оформить відділ кадрів». Те само підтвердив його побратим — документи УБД для нього теж оформили кадровики.
Про кураторів з патронатної служби і мишей у бліндажі
«Чому саме Третю штурмову мали б обрати ті, хто збирається на війну?» —таким було одне із запитань.
Обидва воїни гарно відповіли: з їхніх розповідей стало зрозуміло, що бригада для військових, як одна сім’я, як велика родина. У ній зібралися вмотивовані люди, для яких захист рідної землі — понад усе. Втім, загальні фрази не так переконують, як конкретні приклади.
Один з таких прикладів навів «Кочевнік». Коли його поранило, у бригаді зробили все, аби надати належну допомогу.
«У таких випадках ти не думаєш ні про що, ні про ліки, ні про лікарняний заклад, бо знаєш, що тобі допоможуть, — говорить військовий. — У нас за кожним пораненим закріплюють куратора з патронатної служби. Він здійснює повний супровід пораненого аж до того часу, поки людину не вилікують».
«У бригаді сильно розвинене почуття братерства, — розповів Богдан. — Тут ми один для одного більше, ніж друзі, чи знайомі. Кругом тебе люди, які зроблять все для тебе. І можеш в цьому нітрохи не сумніватися. Ти бачиш у них родину, ти упевнений у них, а вони в тобі».
«Моя родина далеко за кордоном, але я впевнений, що у мене в бригаді є своя родина, яка завжди підтримає, на яку можу сміливо розраховувати, — додав боєць «Кочевнік». — Як любить повторювати мій командир, «Азов», Третя штурмова — це найкращий вибір у моєму житті. Я з ним повністю погоджуюся».
Одне із питань зал сприйняв з усмішкою. Хлопців запитали, як вони справляються з навалою мишей в окопах і бліндажах.
«Це ж не вони до нас прийшли, це ми порушили спокій мишей, — говорить жартом «Кочевнік». — Вони жили спокійно у посадках, а ми прийшли, все перерили. Мусимо терпіти».
Відповідь Богдана розсмішила зал. Хлопець розповів, як одного разу під час їди до нього підбігла маленька мишка. «Дивиться на мене, я зрозумів, що просить поїсти, відламав шматочок багета, який сам їв, та й так порозумілися», — сказав хлопець.
Як справляються зі страхом перед «боячкою», так називають бій?
«Чи я панікував, то ні, страшно було на початку, — так відповів Богдан на питання про страх і паніку. — Перед штурмом завжди є хвилювання, є відчуття страху, так було, є і буде. Головне, не думати про погане».
Військові кажуть, що перед «боячкою», так називають бій, мають виспатися і добре поїсти. Обов’язково читають молитву націоналіста.
«Якщо у когось настає панічний настрій, коли людина аж тремтить від страху, для цього є командир, який заспокоїть, поговорить, — каже «Кочевнік». — Але якщо і це не допомагає, тоді для такого можуть знайти іншу роботу у бригаді».
Для зняття стресу Богдан слухає пісні улюбленого гурту. Каже, після такого прослуховування у нього все стає в ажурі.
Мотивує хлопців бажання Перемоги і помста за кожного полеглого побратима.
Рідну Україну бачать у майбутньому такою: Богдан каже, процвітаючою, а «Кочевнік» — найпотужнішою у світі державою.
Після війни Богдан візьме дружину і поїде на море. Таке в нього бажання. Його побратим повернеться до своєї улюбленої справи, якою охоче займався до війни.
Мій син хоче бути таким, як ці хлопці
Під час перерви до Богдана підійшла жінка, яка не приховувала радості від зустрічі з ним. Після їхнього спілкування, автор публікації запитав, звідки вона знає воїна.
Жінку звати пані Лариса. Вона була з сином, якому 16 років, і маленькою донечкою. Сумно було дізнатися, що вона втратила на війні двох дорогих людей — чоловіка і брата.
«З Бодею ми познайомилися у Самообороні, — каже пані Лариса. — Я ще тоді звернула на нього увагу. По-моєму, тоді він був ще учнем. Але в ньому вже відчувалася внутрішня сила. Вмів організувати, переконати інших. Головне —відстоював свою думку».
Співрозмовниця каже, що не сумнівалася, що такий хлопець одним з перших піде захищати рідну землю. Так воно й сталося.
«Мій син і його друзі хочуть бути такими, як Богдан, — говорить пані Лариса. — Ці хлопці є кумирами для нашої молоді. Не для всіх, звичайно, але для патріотів вони справжні Герої. На них вони хочуть рівнятися».
Те само говорили журналісту хлопці з організації «Центурія. Вінниця». Це організація українських націоналістів, яка стоїть на світоглядних засадах Української державності та Європейських традицій.
Зібрані кошти передадуть на придбання дронів
У Третьої штурмової є такий формат, який називається «Двіж». Це спроба закликати охочих ставати в лави бригади нових бійців, а також привчити цивільних жити поруч з війною. Так стверджують на сайті бригади.
Саме у рамках такого формату організували зустріч у Вінниці. Про це розповіла її організатор Іванна Бабій.
Вона повідомила, що є офіційною представницею у нашому місті бригадного Фонду у підтримку Третьої штурмової.
На запитання, чи складно було організувати такий захід, без роздумів відповіла: «Так, складно. Особливо домовитися про те, щоб приїхали військові». У певній мірі у нагоді став досвід організації збору «Полярний експрес», який вона проводила торік у пам’ять про Трейна. Саме тоді познайомилася з популярним ведучим Андрієм Бідняковим. Після того він багато в чому допомагає і виручає. Ось і цього разу погодився провести зустріч.
«Хотілося б бачити більше людей, — каже Іванна. — Але дякую і цій кількості, аудиторія свідома, класна, це відчувається по спілкуванню з військовими. Сподіваюся, що надалі такі зустрічі стануть більш масовими».
Зібрані кошти під час ярмарки й аукціону передадуть Третій штурмовій на придбання дронів.
Читайте також:
«Їх зустріне Ілля»: мати полеглого воїна запрошує на відпочинок у Бушу. Кого чекає?
Чому в період війни найбільше квартир у «Муніципальному житлі» купили бюджетники?
© 2024 20minut.ua
