«Наша естетика сучасна»: режисер Вахтеров про виставу «Вдова», високу драматургію і повернення до глядача
Автор:
Лариса ОЛІЙНИК
- Поціновувачі інтелектуального театрального мистецтва отримали порцію насолоди — в галереї ХХІ відбувся показ вистави «Вдова» у постановці режисера камерного театру Сергія Вахтерова.
- В інтерв'ю журналістам «20 хвилин» режисер розповів, яким театр був 30 років тому і що цікавого приніс сучасному глядачу з поверненням на сцену.
«Майже півтори години дійства змінять вашу уяву про психологічний театр. Вистава кидає виклик емоціям, пропонуючи вибухову суміш безперервності дії та витонченості кожної фрази і руху. Режисура Сергія Вахтерова знається на цьому». Анонс до вистави «Вдова», насправді інтригуючий.
Саме театральне дійство вразило не менше. Молода жінка після похорон свого чоловіка-депутата повернулася додому спустошеною. В цей час цинічний репортер вривається в її квартиру, щоб отримати хайп від майбутньої статті.
Чорно-червона картина, намальована на початку вистави, надалі почала міняти кольори і настрої. Фінал був драматичним, а післясмак від вистави — неоднозначним та вражаючим.
Вистава Сергія Вахтерова «Вдова» — поставлена за п'єсою Тоніно Гуерри, італійського поета, письменника та сценариста, який співпрацював з такими видатними режисерами, як Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні.
— Це історія про знищену душу, — говорить про своє дітище Вахтеров. — Прийшов ловець душ, фотограф, щоб зробити кар'єру за рахунок вдови. Стосовно вдови — так вона схибила, бо пішла за соціальним шаблоном: юна красуня вийшла заміж за дорослого і заможного чоловіка, зрадивши свої мрії. Вона мріяла про сцену, а стала лише додатком до виборчої кампанії чоловіка.
Головних героїв талановито зіграли Віктор Немченков та Карина Лясковська.
— Особисто для мене ця вистава — про жінку, яка втратила себе, — говорить акторка Карина Лясковська, — В наступному місяці театр планує показ вистави «Карлос Болівар». Я б побажала нашому театру розвитку, натхнення і вдячного глядача, який мислить.
Емоціями від вистави ділиться і художник Анатолій Шевчик. Він з Сергієм Вахтеровим товаришує 30 років.
— В нього нестандартний режисерський почерк, нестандартне відношення до театру, — каже художник. — Часто сучасний театр схожий на клоунаду, а в Сергія зовсім інше інтелектуальне бачення. Я вдячний долі, що приймаю участь у його творчих проектах. Перше враження від вистави «Вдова» було шикарним, і зараз це відчуття лише подвоїлось. Я люблю його вистави, вони про життя.
Камерний театр — найскладніший вид театру, оскільки дія відбувається на відстані витягнутої руки. Так стверджує Вахтеров.
— Там не можна збрехати, там найскладніша, особлива техніка, — каже він. — Видно кожен рух, поворот, вираз очей. Це довірлива атмосфера із-за близькості. Сучасному глядачеві цікаво нестандартні підходи, а мені цікаво втілювати високу, складну драматургію. І акторів підбираю за цим принципом — вони мають бути особистостями, не ляльками, а співтворцями вистави.
Нагадаємо, камерний театр заснував у 1994 році випускник режисерського факультету КДІТМ ім. Карпенка-Карого Сергій Вахтеров. Тоді він розташовувався у самому центрі міста, де зараз знаходиться молодіжний центр «Квадрат».
Переглянути цей допис в Instagram
Допис, поширений 20 хвилин — Новини Вінниці (@vn20minut)
Новий за формою та змістом колектив був помічений, отримавши запрошення від театральної спільноти до виступу на провідних майданчиках світу.
Вистави «Синій автомобіль» (Ярослав Стельмах), «Оріфлама» (Е. Йонеску), «Майстер та Маргарита» (М. Булгаков), «У відкритому морі» (С. Мрожек), «Паваротті» (К. Горостіса), Діоген (К. Рацер), «Вдова» (Т. Гуерра), «Гобсек» (О. Бальзак) — золотий репертуарний фонд був оцінений європейською публікою та чисельними номінаціями.
Однак існування цього театру було досить коротким — всього вісім років. І для багатьох його раптове закриття було здивуванням, адже за всі роки його роботи кожна вистава збирала повні зали. Квитки бронювали за чотири місяці наперед.
Камерний театр Вахтерова, який певний час був на паузі, кілька років тому знову запрацював. Трупа театру має репетиційну базу, питання зі стаціонарним приміщенням для нього все ще залишається відкритим.
За минулий рік театр презентував одразу три прем'єри: «Карлос Болівар», «Канібали», «Вдова».
— Театр грає вистави кількома європейськими мовами, — зазначає режисер Сергій Вахтеров. — Наша мета — повернути глядача до інтелектуального театру. Ми беремо високу драматургію, ставимо вистави виключно за п'єсами визнаних і сучасних авторів, які мають що сказати світу, бо нам є що сказати світу.
Читайте також:
Показали виставу «KVITKA», взяли участь у конференції: театр ім. Садовського гастролює в Німеччині
Фестиваль «Спадок»: у Жабокричі блогерка відродила українські традиції для допомоги ЗСУ
© 2025 20minut.ua
