Трохи запізніле через затяжну весну, але рясне цвітіння магнолії кобус вкотре порадувало крижопільських лісівників та працівників лісгоспу. Опадають білосніжіні, дивовижно великі пелюстки екзотичної квітки, встеляючи землю. А влітку так приємно посидіти у затінку густої крони на лавочці. Дерево ж немале, як-не-як – 43 роки.
Це сьогодні цвітінням магнолії уже мало кого здивуєш – на вулицях, в парках, у приватних садибах їх понасаджували чимало. А у радянські часи (та й ще років 10 тому) це дерево було справжньою диковинкою для нашої місцевості. А ще крижопільська магнолія має цікаву історію. У садибі Крижопільського лісгоспу магнолію кобус посадив Микола Бобошко.
«Я привіз 2-річний саджанець у 1978 році із Києва, з Національного ботанічного саду імені М.М.Гришка НАН України (тодішній центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР). Тоді у ботсад привезли з Японії усього 150 саджанців магнолії. Це було справжнє везіння, що там працював мій друг, який подарував одне дерево», – розповідає Микола Олександрович Бобошко.
«Спочатку магнолія росла на території старого приміщення контори лісгоспу (у центрі містечка, де нині знаходиться місцева поліклініка). Пізніше, коли побудували сучасне приміщення, тодішній директор підприємства О.А.Бобошко вирішив «переселити» дерево на нове місце. Для пересадки викопували біляву красуню уже екскаватором», – , згадує Микола Олександрович.
Тому з упевненістю можна стверджувати, що ця рослина – одна із найстарших магнолій на Вінниччині. З її насіння ростуть сіянці на базовому лісовому розсаднику. «Діти» поки ще не цвіли, але гарно набирають росту. Відцвітають цьогорічні квіти, і коли дозріє насіння, планують висіяти його знову.
