Музей у Льодінгені: як норвежець зберіг пам’ять про вінничанина, знищеного росіянами?
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Ця хвилююча історія розпочалася п’ять років тому.
- Норвежець Кнут Бленгслі з містечка Льодінген розшукав сина в’язня гітлерівського концтабору «Форт Неса», а також побував у нього в гостях на Вінниччині.
- Тепер ця історія має нове продовження. Про що йдеться?
Журналіст «20 хвилин» підтримує контакти з норвежцем Кнутом Бленгслі відтоді, як він приїжджав до Вінниці. У 2018 році менеджер з кінофікації з містечка Льодінген на півночі Норвегії побував у нашому місті.
Про пошук Кнутом Бленгслі сина в’язня гітлерівського табору «Форт Неса» ми розповідали у публікаціях, які можна прочитати тут.
Почалося все з того, що Кнут знайшов у домашньому архіві малюнок із зображенням своєї прабабусі на порозі будинку. Внизу значився підпис — Андрій Виростков і дата: 14.06.1943 р.
Чоловік вирішив дізнатися, хто автор малюнка. Попри те, що знав тільки прізвище, йому таки вдалося встановити, що портрет бабусі намалював в’язень гітлерівського концтабору Андрій Виростков. Концтабір знаходився на околиці його містечка Льодінген. Бабуся разом з іншими приносили в’язням харчі. На знак подяки Виростков зробив малюнок Хельги Розенфорс, так звали прабабусю героя нашої розповіді.
Норвежець надіслав малюнок у Хмільник, де проживав Андрій Виростков, його звали так само, як полоненого батька. Невдовзі після того Кнут приїхав у гості до пана Андрія.
«Пропав безвісти» — це все, що син знав про батька. Такий папірець отримала у свій час дружина в’язня. Коли батько пішов на фронт Другої світової, Андрію Виросткову виповнився тільки один рік. Тому він не пригадує тата. Все життя мріяв хоча б щось дізнатися про нього. І раптом — така несподіванка!
Майже рік Кнут розшукував його рідних в'язня. Спершу написав у Москву у Червоний Хрест і архів. У відповідь нічого не отримав. Зате йому допомогли у Києві. Врешті-решт, усміхнулася удача: з Українського Товариства Червоного Хреста повідомили, що сина українського полоненого звати так само, як і його батька, — Андрій Виростков. Назвали адресу його проживання.
Журналіст «20 хвилин» зустрічався з Андрієм Виростковим. Малюнок батька, надісланий з Норвегії, він називав найдорожчим подарунком у житті. Говорив, що хотів би обійняти норвежця за такий людяний вчинок. Міг просто викинути аркуш з малюнком або й надалі залишити в домашньому архіві, а він зробив по-іншому — розшукав мене.
Автор публікації бачив зустріч цих двох людей. Це були щирі обійми і довга розмова двох незнайомців, які раптом стали надто дорогими один для одного.
На прощання, гість запросив пана Андрія до себе в Норвегію. На жаль, це не вдалося зробити: у квітні 2019-го Андрія Виросткова не стало. У далеку країну їздила його дружина пані Ніна. Її супроводжував один із земляків, студент на ім’я Олександр, він виконував роль перекладача.
Тепер дізналися про ще одну добру справу Кнута Бленгслі. На спомин про нашого земляка Андрія Виросткова й інших в’язнів гітлерівського табору смерті «Форт Неса» він створив військовий музей у рідному місті Льодінген.
До створення музею спонукав українець
Кнут Бленгслі створив Військовий музей у рідному місті Льодінген.
Він так пояснив свій задум: «Історія вашого земляка, українця Андрія Виросткова, дала поштовх до створення Військового музею».
Після повернення з України норвежець став досліджувати місце, де розташовувався табір для полонених. Залучив до цього небайдужих людей. Їм вдалося віднайти кирку, кайдани, деякі інші речі, що використовувалися у таборі. Але найбільше експонатів для музею подарували місцеві жителі. Загалом тут нараховується 500 експонатів.
У листі на адресу автора статті Кнут уточнив, що у музеї є інформація про події, що відбувалися у Льодінгені під час Другої світової війни, фотографії, зроблені німецькими солдатами, деякі речі, документи. Серед них — експонати, які розповідають про нашого земляка Андрія Виросткова й історію пошуку його рідних. Є також копія малюнка Виросткова.
Як зазначив норвежець, музей викликає інтерес і привертає увагу не тільки місцевих жителів. Сюди приїздять туристи.
«Для дітей до 16 років, а також українських біженців вхід до музею безкоштовний», — написав Кнут.
Біля будинку музею виставлені прапори нашої держави й Норвегії. До речі, у Фейсбуці, на сторінці норвежця, його фото в обрамленні синьо-жовтих кольорів.
«Під час мого візиту в Україну влітку 2018 року я зустрів багато українців, яких ніколи не забуду, — йдеться у листі на адресу журналіста Кнута Бленгслі. — Сподіваюся, що всі вони почуваються добре в цей важкий час. Хочу вірити, що путін схаменеться і закінчить цю жахливу війну проти українського народу, яку він розпочав. Я переконаний, що він має відповісти за життя вбитих українців. Я також сподіваюся, що одного дня зможу ще раз приїхати в Україну. Ми з моїм сином Фредріком маємо велике бажання побувати у Чорнобилі. Тож всі хочемо вірити в те, що війна скоро закінчиться».
Закінчується лист словами: «Слава Україні!».
З полону звільнили, але додому не повернувся
Яка подальша доля в’язня Андрія Виросткова? На жаль, про це не вдалося дізнатися. Додому він не повернувся, хоча з полону звільнили.
У листі на адресу Андрія Виросткова до Хмільника Кнут писав, що першу інформацію про його батька він дізнався з документів, які зберігаються у військовому музеї міста Нарвік. У 1943 році у таборі утримували 600 полонених українців і росіян, з них померла 81 людина. Тих, хто залишився живий, після війни відправили на батьківщину. Сталося це 21 червня 1945 року.
Українському Товариству Червоного Хреста вдалося з’ясувати, що Виростков прибув з Норвегії ешелоном №8 у 1945 році. Згідно з документом штабу московського військового округу від 30.07.1945 року, доправлених полонених з табору «Форт Неса» зарахували у 70-й запасний артполк 33-ї стрілецької дивізії. Серед них значиться прізвище Андрія Виросткова.
Про його подальшу долю — жодних відомостей росіяни не надали.
Цей факт чи не найбільше вразив норвежця Кнута Бленгслі.
Коли він дізнався про це, не переставав дивуватися, як таке могло статися? Війна закінчилася, людина вижила у концтаборі, її повернули на батьківщину, а далі що, де вона поділася?
Як пояснити норвежцю, що усі полонені проходили так звані фільтраційні табори. На жаль, не всі поверталися звідти живими. Можна було вижити у лабетах гітлерівців, що вдалося Виросткову, але зникнути у радянських фільтраційних таборах. Схоже, саме така доля спіткала нашого земляка Андрія Виросткова.
Збирає кошти на модель табору для полонених
Кнут Бленгслі написав про намір створити модель концтабору «Форт Неса». Для цього організував збір коштів. Зізнається, що робити це непросто. Все-таки має надію, що необхідну суму вдасться накопичити і в наступному році побудувати модель тюремного табору в Несі.
Ось так малюнок нашого земляка з села Якушинці, звідки у 1940-у році призвали на службу Андрія Виросткова, став поштовхом для норвежця до збереження історії: спершу створив музей, а тепер втілює в життя ще один задум. Подякуймо йому за пам’ять про Андрія Виросткова і побажаймо успіху у реалізації задуманого. До зустрічі в Україні, Кнут Бленгслі!
Читайте також:
«Сім років чекали дитину»: навіть після смерті дружини вінничанин вірить у появу немовляти
Унікальна операція. Вінницькі хірурги відновили сечовід пацієнтці
© 2024 20minut.ua
