Маєток, млин і церква-усипальниця: слід графа Ігнатьєва в селі на Вінниччині
Автор:
Дар'я ДАЦКОВА
- Неподалік Погребища є село Круподеринці, де можна побачити кілька історичних пам’яток.
- Серед них маєток графа Миколи Ігнатьєва, церкву-усипальницю та млин. Що про них відомо? Розповідаємо.
Село Круподеринці — це мальовнича місцина на берегах річки Рось. Тут є кілька історичних пам’яток архітектури, пов’язаних із родиною Ігнатьєвих.
На початку 1890 року за 45 тисяч російських карбованців маєток купив граф Микола Ігнатьєв. Відомий дипломат у 46 років пішов у відставку й оселився тут. Його дружина походила з роду Голіциних. Родина Ігнатьєвих була великою — налічувала сім дітей. На час придбання в селі налічувалося 190 дворів, у яких проживали 1 604 жителі, переважно жінки. Маєтку належало 1 573 десятини землі. У селі були дерев’яний водяний млин, дві кузні, цегельний завод, лікарня, пральня, водокачка, пожежна частина, церковнопарафіяльна школа та дерев’яна православна церква.
Маєток родини
У Круподеринцях родина оселилася наприкінці кар’єри графа. Як пише мандрівник Олександр Мальон, то до сьогодні зберігся їхній садибний будинок, у якому донедавна розміщувалася школа.
Як йдеться в матеріалі landmarks.in.ua, двоповерхова садиба зовсім не схожа на палац. Це звичайний великий цегляний будинок, прикрашений дерев’яними оздобленнями та портиком. Архітектура побудована на контрасті скромно вирішених стінових площин і дерев’яних архітектурних деталей, що притаманно архітектурі другої половини ХІХ століття. Це яскравий приклад підходу до проєктування садибної будівлі з акцентом не на парадність, а на комфортність житла.
Після 1917 року діти Ігнатьєвих виїхали за кордон. У 1920–1924 роках тут діяла педагогічна школа, де готували вчителів. Згодом у маєтку розмістили Білашківську комуну. За словами місцевих, вона завдала значної шкоди: зруйнувала частину будівель і вивезла графське майно. Пізніше тут діяв дитячий будинок. Із 1959 року й донині в будівлі розміщується сільська школа.
Церква-усипальниця
Крім того, коштом Ігнатьєвих у 1895 році була зведена оригінальна церква-усипальниця у староболгарському стилі.
Родинну церкву-мавзолей збудували у 1910 році за проєктом О. М. Помаранцева у стилі, притаманному давньоболгарській архітектурі. Це не дивно, адже саме генерал-лейтенант Ігнатьєв у 1878 році як дипломат підписав Сан-Стефанський договір, за яким Болгарія здобула незалежність. Про рівень пошани до нього в Болгарії свідчить те, що одну з вулиць Софії названо на його честь, як і п’ять населених пунктів у цій країні.
У храмі в 1908 році був похований сам Ігнатьєв, а через дев’ять років — його дружина Катерина.
Увагу привертає пам’ятник — хрест і великий якір — на честь лейтенанта В. Ігнатьєва (сина), капітана А. Зурова (племінника Ігнатьєва) та моряків, які загинули в Цусимському бою 1905 року.
Млин
Також у селі зберігся водяний млин Ігнатьєвих 1896 року побудови. Він працював із раннього ранку до пізнього вечора. Тут виробляли гречану й ячмінну крупу, пшоно, горох, кутю, борошно трьох сортів та олію. Після ремонту 1963 року якість продукції млина підвищилася. Млин працював до 1991 року.
Спочатку занепала олійня, припинили виробляти крупи, а згодом і помел. Нині чотириповерхова пам’ятка старовини стоїть без вікон і дверей. Крізь отвори можна побачити залишки механізмів.
Читайте також:
У Вінниці оцифрували рідкісний план Благовіщенського жіночого монастиря XIX століття. Як він виглядав?
Три вінницьких заводи, які залишились тільки на фото — ДПЗ, «лампочка», Хімпром
© 2026 20minut.ua
