Колись готель «Європа», а тепер — будинок з муралами. Розповідаємо про триповерхівку на Соборній
Автор:
Лариса ОЛІЙНИК
- Старовинна будівля по вулиці Соборна, 53 відома тим, що вона — рекордсменка за кількістю стінописів.
- А чи відомо вам, що колись тут знаходився готель «Європа»?
Сьогодні будівля, про яку розповів Visyt Vinytsia, передeсім сприймається як будівля-рекордсмен за кількістю муралів —їх на ній можна побачити одразу три. Для старшого ж покоління вінничан і вінничанок це в першу чергу будинок адвокатури, як його називали раніше, а насправді це — історична будівля готелю під назвою «Європа».
Наприкінці ХІХ ст. у Вінниці було більше десятка готелів — для повітового міста із населенням у 30 тисяч це насправді дуже багато. В більшості своїй вони розташовувались на центральній вулиці міста, нинішній Соборній. Серед них були як надзвичайно фешенебельні для дуже статусних і заможних гостей (наприклад, «Савой» чи «Франсуа»), так і скромніші, для менш вибагливих постояльців.
Припускаємо, що «Європа» належав саме до другої категорії. Про це свідчить, зокрема, архітектура будівлі, яка була вельми стриманою, без якихось помпезних деталей.
Приміщення було порівняно невеликим. Але більшим за готель Фроїм-Бер Райхера, який знаходився фактично навпроти і був найвужчим серед готелів Вінниці, адже ділянка під ним мала всього вісім метрів завширшки при чотирикратно більшій довжині і двох вже збудованих спорудах обабіч.
Гостей у «Європі» селили у номерах на другом та третьому поверхах. А перший поверх традиційно для тогочасної Вінниці займали заклади сфери послуг і ресторан.
У «Європі» на першому поверсі розміщувалися «Посудна Ш. Фримерман», «Портной» і т.п. Варто відзначити, що в готелі був і ресторан «Ресторанъ європейской гостиницы И. П. Бойко».
До речі, за свідченнями дослідників історії, третій поверх надбудовувався пізніше. Втім, будівля на збережених старих фото виглядає цілісною та елегантною. Нині ж втрачена конфігурація вітринних вікон першого поверху та порушено автентичне членування візерунку вікон.
Сьогодні ця будівля — рекордсмен за кількістю стінописів. Їх на ній аж три. І серед них є особливий, що має назву «Вінницький модерн». На ньому зображені люди, які жили в ту епоху, коли була збудована ця будівля. Вони — відомі історичні особистості (не тільки Поділля, але й усієї країни).
Це художник-кубіст Натан Альтман, який народився у Вінниці та долучився до створення фільму «Єврейське щастя». Біля нього актриса Тетяна Лентовська-Едвардс, яка виступала ініціаторкою створення міського театру. Далі — предводитель вінницького дворянства, полковник у відставці граф Дмитро Гейден, який присвятив себе тому, щоб пролобіювати питання надання Вінниці статусу губернського міста. Він також був відомим меценатом і благодійником.
Ще із найбільш помітних постатей тієї доби тут можна побачити лікаря-хірурга й одного з «батьків»-засновників лікарні ім. Пирогова — Людвіга Малиновського. А також Софію Русову, яка була членкинею Центральної Ради і за часів УНР керувала департаментом дошкільної та позашкільної освіти. Також відома тим, що була співредакторкою першого україномовного педагогічного журналу «Світло» .
І, звісно, Олександр Кошиць — відомий диригент та композитор. У 1922-му в Карнеґі-хол у Нью-Йорку відбувся прем’єрний концерт Українського Національного Хору під орудою Олександра Кошиця, коли легендарний «Щедрик» Миколи Леонтовича вперше було виконано у США.
Читайте також:
Історія садиби Болислава Лещинського, який тримав цегельню на Старому місті
Підводний човен, наркоз, ліки від холери. Про винаходи видатних вінничан, що залишили слід в науці
© 2024 20minut.ua
