23 лютого Вінниця проводить в останню путь двох воїнів, які віддали життя за свободу та незалежність України — Анатолія Супруна і Сергія Фадєєва. Місто схиляє голови у скорботі та вдячності за їхню мужність і самопожертву.
Мріяв відбудовувати українські міста: історія Анатолія Супруна
Анатолій Супрун став на захист держави взимку минулого року. Служив сапером у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Загинув 9 липня 2025 року під час бойового зіткнення поблизу села Серебрянка Бахмутського району на Донеччині. Йому був 41 рік.
Народився 5 липня 1984 року в Погребищі. Після закінчення Саражинецької школи здобув фах тракториста у вищому професійному училищі №29 міста Сквири. Працював на будівництвах у Києві, а родину створив у Вінниці. Разом із дружиною виховував двох синів — 12 і 3 років. На нього чекали мати та брат.
За словами дружини Тетяни, Анатолій був цивільною людиною, яка ніколи не планувала брати до рук зброю. Та заради захисту родини й Батьківщини він зробив свідомий вибір. Вірив, що після перемоги зможе відбудовувати зруйновані міста й села.
Прощання з воїном розпочнеться об 11:00 на вулиці Миколи Амосова, о 12:00 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Доброволець із перших днів вторгнення: шлях Сергія Фадєєва
Старший солдат Сергій Фадєєв із позивним «Хортиця» добровольцем став на захист країни у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив сапером у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Брав участь у боях на Харківщині та Донеччині, неодноразово повертався у стрій після поранень. За мужність і відданість був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та відзнаками командування.
Свій останній бій воїн прийняв 17 лютого поблизу міста Лиман Краматорського району. Йому було 44 роки.
Сергій народився 13 березня 1981 року у Вінниці. Закінчив школу №12 із відзнакою, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у ПТУ №3. Був відомим у місті майстром: до його станції техобслуговування зверталися клієнти з різних куточків області. Разом із дружиною виховував двох синів і доньку.
Рідні згадують його як людину сильного характеру, лідера, який не відступав перед труднощами. Після перемоги мріяв повернутися до справи життя та передати її дітям.
Церемонія прощання відбудеться об 11:00 на вулиці Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»). Поховання — о 13:00 на кладовищі в Малих Хуторах (Бучми).
Запис Два життя за свободу: Вінниця проводжає в останню путь своїх воїнів спершу з'явиться на Вінниця Преспоінт.
