Два роки після загибелі: як сестра бійця Олександра Сімчука доводить у судах, що має право на виплати
Автор:
Лариса ОЛІЙНИК
- До журналістів «20 хвилин» звернулася старша сестра загиблого захисника Олександра Сімчука.
- Від Олени Прушко ми дізналися, що батьки їхні померли, і 23- річний оборонець жив з її родиною.
- Попри це вінничанка не може отримати виплати, і вже кілька років у судах доказує, що була на утриманні брата.
- Що кажуть про це юристи — читайте далі.
Це історія про молодого хлопця, який у 23 роки пішов захищати країну, залишивши вдома свою сім’ю, мрії й сестру, яку він завжди підтримував і утримував. Історія про те, як турботливий брат став розвідником. А потім пішов на завдання, і не повернувся. Його тіло повернули лише після складного обміну. І замість святкування дня народження захисника, рідні мусили впізнавати його в морзі Києва.
Але справжні випробування для його сестри почалися вже після поховання. Попри те, що батьків немає, і брат фактично утримував її сім’ю, держава не визнає її родичкою, тому не може отримати виплат. Уже третій рік вона проходить суди, змушена доводити очевидне — що брат жив із нею, підтримував її, а в родини не було іншої опори.
Це розповідь не лише про загибель одного воїна. Це історія про проблему, в яку впираються сотні сімей, про боротьбу жінки, яка втратила найдорожчу людину і яка, попри біль, продовжує добиватися правди.
«Хто, як не я?»
Коли почалась війна, Олександр Сімчук уже служив в армії. І коли почалось повномасштабне вторгнення, він одразу пішов у Вінницю в частину, звʼязківцем. А потім, у 2023 році, хлопець перевівся в розвідку. Старша сестра його відмовляла, але він сказав: «Хто, як не я?»
— У нього такий характер: якщо щось задумав, переконати його було майже неможливо, — розповідає сестра Олена Прушко. — Він жив зі мною та моєю родиною в Сосонці, оскільки батьки померли. Добрим був, про всіх дбав, був дуже відповідальний і серйозний.
Їх у сім’ї було троє — ще є рідна сестра Катерина, вона живе в батьківській хаті в Приборівці.
— Сашко став їй хрещеним батьком моєї меншої доньки, — продовжує Олена. — Дуже любив дітей. Почав купувати своїй похресниці золотий ланцюжок, дві пари сережок, кулончик. Я навіть сварилась на нього: «Не витрачай гроші!» Він говорив, що життя коротке, а дітям йому не шкода.
Захисник казав, що їде на підготовку до Польщі. Але потім щось не склалося і навчання пройшов в Україні. На зв’язок виходив дуже рідко.
— Розповідав, що їм квартиру зняли, що вони готуються, що вже зовсім скоро буде наступний етап. Сказав, що познайомився з дівчиною, навіть фото показав.
А потім Сашко подзвонив сестрі 9 серпня 2023 у Viber. Як виявилось, востаннє.
— Він подзвонив мені і каже: «Альона, я хочу прив'язати свою зарплатну картку до твого телефону. Коли прийде зарплата — все може статися в житті. Купи, будь ласка, айфон старшому сину». Це племінник, мій старший син, йому тоді було 15. Я кажу: «Навіщо така дорога річ? Не треба йому такий телефон». А він відповів: «Я йому пообіцяв. І хочу виконати свою обіцянку». У сина 14 серпня мав бути день народження. Я питаю брата: «А ти як будеш святкувати свій день народження 15 серпня?». А він: «Спочатку треба до нього дожити…»
І вперше попросив сестру: «Помолися за мене. Помолися, бо в нас дуже відповідальне завдання».
— Він сказав, що відправив поштою речі, які йому вже не потрібні — форму, спальник, те, що купив собі. І зарплатну картку, яку він таки прив’язав до телефону, він теж поклав у посилку. Десь за кілька днів усе прийшло.
А сповіщення сповіщення про загибель Олександра Семчука прийшло через п’ять днів.
— Тоді нам подзвонили з Вінницького ТЦК — щоб ми приїхали й написали документи, щоб оформити його як безвісти зниклого. Ми приїхали, привезли все, що треба. Але вже тоді прийшла офіційна відповідь: він не вважається безвісти зниклим, він загинув. А ще раніше, у серпні, він мені казав: «Альона, я написав розпорядження, щоб виплати здійснились на твоє ім’я. Якщо зі мною щось станеться…» Я його зупиняла: «Саша, не говори так! Мені ти потрібен живий, а не ці розмови».
Пізніше рідні дізналися: Сашко пішов на завдання разом із трьома хлопцями. Усі четверо загинули, їх тіла потрапили на російську територію. Під час обміну їх повернули.
— Він загинув у серпні, а в Київ на опізнання нас викликали вже у вересні, — каже сестра. — Я поїхала зі своєю рідною тіткою. Ми його впізнали за татуюванням. Дочекалися документів. Нам віддали речі, які при ньому були: телефон, паспорт. Але телефон був заблокований — бо на завдання вони без техніки йдуть. Усе віддали в маленькій сумці. Побратими мені гроші передали, неофіційно, просто від підрозділу.
В старшої сестри військового день народження 9 вересня, та вона готувалася до поховання.
— На сам похорон приїхала жінка рідного брата моєї мами, — розповідає сумні подробиці Олена. — Коли ми тільки винесли стіл, поставили його фотографію з чорною стрічкою — вона глянула, впала й померла прямо на подвір’ї. Не витримало серце, їй було близько 50 років.
«Ми родичі не першої черги»
За словами Олени Прушко, в неї з братом був дуже тісний зв’язок. Він завжди її підтримував, допомагав, ніколи не залишав у біді.
— Через три місяці після його загибелі я трохи оговталася й почала займатися документами: хотіла подати петицію, добитися медалі «За мужність». Але мене не хотіли слухати — відповідали, що я лише сестра, що родичі «не першої черги». Я найняла адвоката. Ми подали в суд. Я зверталася і до волонтерів — вони казали, що історія складна, і домогтися правди буде важко. Деякі юристи навіть не бралися за неї. Я пояснила: батьків у нас уже немає — мама померла, і батько теж. А менший брат жив зі мною, і навіть утримував мене, бо чоловік пиячив, а в мене троє дітей.
У законі зазначено, що право на виплати мають батьки, діти або утриманці.
— Саме тому я вже третій рік доводжу, що була на утриманні брата. Є сусіди, свідки, які можуть це підтвердити. Але суд постійно переносять. У мене два адвокати: один добивався, щоб ТЦК подало документи на виплату, бо перший пакет документів вони взагалі забрали й не подали в Міністерство; другий веде процес доведення, що я була на утриманні.
Через суд адвокати змусили ТЦК все-таки подати документи на виплату.
— Вони подали. А в Києві, у Міністерстві оборони, документи повернули на доопрацювання — бо я повинна довести через суд, що брат мене утримував. А я можу це довести. На той час мій чоловік не міг забезпечувати родину — у нього були проблеми з алкоголем, він не працював. Брат жив із нами, вів спільне господарство, допомагав фінансово.
На перше судове засідання Олена приїхала з сусідами, які готові підтвердити все це.
— Вони проживають поруч і добре знають ситуацію. Одна сусідка навіть сказала, що приїде на наступне засідання. Але на мене подали зустрічний позов: Вінницький ТЦК подав документ, щоб закрити справу та не розглядати її, аргументуючи тим, що я «сестра, а сестра — це не родич».
Зі своєю проблемою жінка навіть зверталася до програми «Не будемо забуті». Поспілкувалась із режисером, розповіла все, що знала. Вони погодилися знімати, але ніхто з військових не захотів їхати на програму. У результаті їй відмовили.
Сестрі необхідно довести факт утримання її братом
В адвокатки Наталі Опольської запитали, чи має право на одноразову грошову допомогу (ОГД) сестра загиблого захисника, при умові, що батьки померли.
— Законодавство встановлює вичерпне коло осіб, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця.
До нього належать:
діти загиблого, включно з усиновленими, а також зачаті за життя військового та народжені після його смерті, і діти, стосовно яких його було позбавлено батьківських прав;
- вдова або вдівець;
- батьки (усиновлювачі), якщо на момент смерті вони не були позбавлені батьківських прав або їхні права були поновлені;
- онуки, якщо їхні батьки загинули до моменту смерті військовослужбовця;
- особа, яка проживала з військовим однією сім’єю без реєстрації шлюбу — за умови встановлення цього факту в судовому порядку;
- утриманці, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Важливо, що кожен із зазначених осіб має право на свою частку допомоги незалежно від того, чи реалізували це право інші особи.
Чи може військовослужбовець самостійно визначити осіб, яким буде виплачено ОГД?
— Так, військовослужбовець має право власноруч скласти особисте розпорядження на випадок своєї загибелі або смерті щодо виплати одноразової грошової допомоги конкретним особам із визначенням часток у відсотках. Особисте розпорядження не обмежується ступенем спорідненості, що дозволяє військовослужбовцю самостійно обрати отримувачів допомоги. Справжність підпису на розпорядженні засвідчується нотаріусом або командиром військової частини.
Як реалізувати право на виплати рідній сестрі загиблого військовослужбовця?
— Так як особисте розпорядження військовослужбовця щодо розподілу витрат відсутнє, а інших членів сім’ї, які мають право на виплати немає, для отримання одноразової грошової допомоги рідній сестрі загиблого необхідно довести факт утримання її братом.
Факт утримання для оформлення ОГД підтверджується копіями документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого та судовим рішенням про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі.
При встановленні факту утримання ключовим є доведення того, що саме матеріальна підтримка загиблого була для сестри постійним та основним джерелом існування. Верховний Суд у справі №644/1574/23 наголосив, що разові або епізодичні прояви допомоги: купівля продуктів, ліків, подарунків чи оплата спільного дозвілля, не підтверджують факту утримання, якщо відсутні дані про їхній розмір, регулярність та співвідношення з іншими доходами заявника (сестри).
Свідчень свідків у таких справах недостатньо, утримання має бути доведено банківськими переказами, довідками про доходи тощо. Саме такий підхід забезпечує повне та переконливе встановлення факту, що допомога загиблого не була епізодичною, а фактично забезпечувала основні життєві потреби
Встановлення цього факту судом має вирішальне значення, оскільки після набрання рішенням законної сили, у сестри з’являється законне право на виплату ОГД.
Після підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги сестра має подати заяву до ТЦК та СП із документами: паспортом, ідентифікаційним кодом, доказами родинних зв’язків – свідоцтва про народження, рішенням суду про утримання, а також банківськими реквізитами.
Таким чином, рідна сестра загиблого військовослужбовця може реалізувати своє право на одноразову грошову допомогу за умови підтвердження факту перебування на утриманні брата рішенням суду.
Читайте також:
Найпоширеніші помилки в поданні заяв на відстрочку: чого не варто робити — розповідає адвокат
Працівник у розшуку ТЦК — чи є можливість його забронювати від мобілізації
Відмінності у поняттях «утримання», «постійний догляд» та «опіка». Що підходить для відстрочки?
© 2025 20minut.ua
