«Десять років захищав країну, а поховали без почестей»: як ексзаступник Генпрокурора допомагає родині воїна
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Резонансна історія з військовим Сергієм Гоменюком, який помер після важких поранень, викликає немало запитань.
- Чому його поховали без військових почестей?
- Чи вдасться батькам, отримати допомогу від держави за втрату сина?
В один з днів листопада 2025 року до батьків Сергія Гоменюка у село Сугаки приїхали представники Могилів-Подільського ТЦК. Повідомили сумну новину: їхній син зник безвісти під час виконання бойового завдання. Надали письмове сповіщення про те, що прізвище Сергія Гоменюка занесено у списки зниклих безвісти.
Ця історія має резонансне продовження.
«Ваш син живий!»
«Де може бути Сергій?» — це питання не полишало батька, маму, рідних Сергія. Про що вони тільки не думали, згадуючи його!
У важких роздумах минуло чотири дні, а тоді сталося несподіване.
—Ваш син Сергій Гоменюк живий! — повідомили батькам. Коли вони почули ці слова, не могли стримати сліз.
Їм уточнили, що у сина важкі поранення, але він живий. Його відправляють на лікування у шпиталь.
Після пережитого Сергію дуже хотілося побувати вдома, побачити батьків, братів. Під час лікування він відпросився поїхати додому. Перебуваючи вдома, у нього погіршився стан здоров’я. Військовий помер. Йому було тільки 32 роки.
Односельці військового розповіли журналісту «20 хвилин», що батьки повідомили у ТЦК про смерть сина. Невдовзі після телефонної розмови до їхнього будинку приїхала машина з Могилів-Подільського ТЦК. Представники військкомату перевірили документи, переконалися, що мова йде про військового, який значиться у списку зниклих безвісти. Підтвердження цьому є сповіщення, яке раніше військкомат привозив батькам. Документ показали представникам ТЦК.
Воював на передовій у Покровську
Подальші події викликали гнівний резонанс у селі. У ТЦК повідомили керівництво територіальної громади, що ритуалу поховання з почестями не буде, адже військового вважали таким, що самовільно залишив частину.
—Сергій Гоменюк ще зовсім молодим взяв до рук, — розповідає один з односельців на ім’я Іван. — Він на війні ще з АТО, а загалом майже десять років з деякою перервою. Він не заслужив такого ставлення до себе. Десять років захищав країну, а його поховали без почестей. Воював на одній з найважчих ділянок фронту — на передовій у Покровську. У селі тільки й про це говорять, кажуть, хто після такого схоче йти на фронт боронити країну?
За словами односельців воїна, під час похорону справді не було нікого з військових. Не стояла біля труни почесна варта. Не було військового ескорту і не лунали залпи салютної команди. Єдине, чого дотрималися з ритуалу, це вручили батькам державний прапор, яким покривали труну. Зробив це керівник Вендичанської територіальної громади, до якої входить село Сугаки, Анатолій Єфремов.
Батьки військового зрозуміли, що компенсацію від держави за втрату сина їм не виплатять. Підставою для таких думок стала заборона ховати сина з військовими почестями. У них серце крається не тільки від горя. Гнітить несправедливість: дитина майже 10 років боронила країну, дивом вибралася з оточення з важкими пораненнями, а її зробили винною, тільки в чому? В тому, що помер від поранень?
Експерт не побачив осколкових поранень
Допомогти батькам військового з’ясувати ситуацію з юридичної точки зору взявся їхній земляк — керівник одного зі столичних адвокатських бюро Олександр Гардецький. Він багато років працював у прокуратурі, у свій час — на посаді заступника Генпрокурора України.
«Взявся за цю справу за своєю ініціативою, — написав пан Олександр на своїй сторінці у Фейсбуці. — В селі мені розповіли, що 32-річний чоловік з 2014 року захищав Україну. В останні місяці свого життя воював на передовій у Покровську і на Покровському напрямку».
Адвокат пише, що після повідомлення про зникнення безвісти військового, той через чотири дні вийшов з оточення разом з побратимами. Був важко пораненим. Його відправили у шпиталь. Через 21 день після того помер.
«Вивчаючи документи: довідку про смерть, акт розтину тіла, виписку із шпиталю звернув увагу на суттєві розбіжності в них, — читаємо у дописі адвоката Олександра Гардецького. — Зокрема, експерт взагалі не побачив осколкових поранень на тілі, хоча у виписці з шпиталю вони значаться. Тому я взявся з’ясувати істинну причину смерті односельчанина, який 10 років воював, чи не знаходиться його смерть у причинному зв’язку із захистом Батьківщини». У дописі також йдеться про те, що батьки військового люди похилого віку, мама важкохвора. Пригнічені горем, вони опустили руки і змирилися з тим, що сталося.
«Мені розповідали, що таке ставлення до вшанування військового викликало у селі гнів серед людей», — зазначає Олександр Гардецький.
Суд зобов’язав прокурора розпочати розслідування
Прокуратура відмовлялася відкривати кримінальне провадження. Тому адвокату довелося добиватися розслідування через суд.
«Могилів-Подільський районний суд зобов’язав прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування та розслідувати кримінальне провадження за фактом смерті мого односельчанина Сергія Гоменюка за статтею 115 Кримінального кодексу України («Умисне убивство»), — повідомив Олександр Гардецький. — Суд задовольнив мою скаргу на відмову прокурора внести відомості до ЄРДР».
За словами адвоката, якщо буде встановлено причинний зв’язок між захистом Батьківщини і смертю військового, то батьки отримають компенсацію від держави за загибель сина, оборонця країни.
«Чи не це є причиною відмови в розслідуванні істинної причини смерті воїна?», — такими словами адвокат завершує свій допис.
Про результати розслідування цієї резонансної справи повідомимо читачів після її завершення, а також поінформує про відповідь на запит до обласного ТЦК, як вони коментують ситуацію з військовим Сергієм Гоменюком.
Читайте також:
«Наші сини загинули на війні, а ми сидимо без води»: крик матерів із жмеринського «Сектору»
Мамина кровиця врятувала сина: історія жінки, яка за 45 років донорства здала понад два відра крові
«Якби міст не підірвали, танки пішли б на Київ»: як лікар з моргу упізнав загиблого сапера
Мама мріє забрати тіло сина з Маріуполя: фільм «Христос» створили з кадрів з телефону морпіха
© 2026 20minut.ua
