Цих людей з Вінниччини внесли у реєстр держзрадників. Дізналися, чи покарали якось їх
Автор:
Дар'я ДАЦКОВА
- Від початку повномасштабного вторгнення громадська організація «Рух Чесно» створила реєстр державних зрадників, який переважно складається з політиків, медійників, правоохоронців та суддів.
- Розповідаємо, хто наразі є у списку зрадників з Вінниччини.
На сьогодні в реєстрі можна побачити чотирьох держзрадників з Вінниччини: двох місцевих священників, депутата, який здавав під час війни військові об'єкти у Вінниці, та ексначальника поліції.
Детальніше про кожного з них розповідаємо нижче.
Євген Бакланов
Він народився 17 квітня 1983 році. Про те, що він співпрацює з ворогом, СБУ Вінницької області повідомило ще у 2022 році. Після цього його оголосили у розшук. І досі він розшукується.
Бакланов підозрюється у вербуванні українців для збору інформації про ракетні удари по Вінниці та інших завдань від ворога. Також він передавав інформацію про результати ракетно-бомбового удару по військовим об’єктам Вінниччини та інформацію про розміщення військовослужбовців, бронетехніки та систем протиповітряної оборони ЗСУ. Ці дані мав надати разом із фото- та відео матеріалами за грошову винагороду.
До того зрадник України був партнером фонду «Русский мир». А у 2021 році на з’їзді співвітчизників в росії Бакланов розповідав про «заборону всього російського» в Україні. У 2016 році відкрив у Києві ГО «Русское национально-культурное общество».
На платформі YouControl можна побачити, що він заснував благодійний фонд «Слов’янські цінності» й був дотичним до організації «Об’єднання співвітчизників Мирні ініціативи — Розвиток (МІР)». Як раніше розповідалося в медіа, то фінансування ці організації отримували від Фонду «Русский мир», тобто з бюджету росії після 2014 року.
Ще раніше, у 2006 році, Євген Бакланов балотувався до ВР 5-го скликання від партії «Народний блок Литвина», проте не був обраний.
Крім того був головою Координаційної ради російських співвітчизників в Україні і тренером з особистісного зростання. А потім функціонером організації Віктора Медведчука «Український вибір».
Анатолій Єлецьких (Іонафан)
Народився чоловік 30 січня 1949 року в селі Шаталовка Білгородської області у росії. У 1968 році майбутній Митрополит УПЦ МП (Вінницька область) вступив на військову службу до армії рф, в 1972 році закінчив Ленінградську духовну семінарію.
У 1974-1976 роках навчався в Ленінградській духовній академії, яку закінчив з вченим ступенем кандидата богословських наук, і у 1977 році був пострижений у чернецтво митрополитом Ленінградським і Новгородським з ім'ям Іонафан.
Ще за радянських часів КДБ його звинуватили у поширенні серед семінаристів книги «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина і в результаті позбавили тимчасової ленінградської прописки.
Тож з 1987 по 1988 роки був кліриком Володимирського собору в Києві. А у жовтні 1988 року указом митрополита Київського і Галицького Філарета (Денисенка) затверджений на посаді намісника Києво-Печерської Лаври.
Ще з 1990 року був проти створення Української православної церкви Київського патріархату, називав цю ідею «сепаратистською». Через це у 1991 році Єлецьких був заборонений у священнослужінні.
Вже за час незалежної України був керівником у справах УПЦ МП та постійним секретарем синоду УПЦ МП. Пізніше у 2006 році призначений архієпископом Тульчинським і Брацлавським. Навіть у 2012 році був нагороджений орденом України «За заслуги» III ступеня. А у 2014 році його підвищили до сану митрополита.
Ще у 2022 році СБУ Вінницької області встановили, що Анатолій Єлецький поширював серед вірян пропагандистські листівки, де закликав до захоплення влади та зміни меж державного кордону України. Також на одному із сайтів РПЦ розміщував публікації на підтримку російських окупантів та їхніх воєнних злочинів.
У 2023 році Президент призупинив громадянство України Анатолія Єлецьких.
Того ж року суд визнав Єлецького винним у посяганні на територіальну цілісність України, дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу України, порушення рівноправності громадян, виправдання збройної агресії рф і призначив покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
Проте на платформі YouControl можемо побачити, що судова справа продовжується, і наразі митрополит не в тюрмі, а під нічним домашнім арештом. Крім того, зі справ дізналися, що Єлецький писав листа до росії, де просив обміняти його, як військовополоненого. Оскільки російська сторона запитує обвинуваченого до обміну в якості військовополоненого, прокурор звернувся з відповідним клопотанням до суду: з проханням ухвалити рішення про його передачу під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення обміну як військовополоненого. Проте суд залишив клопотання без розгляду.
Антон Шевцов
Народився 29 липня 1976 року в Севастополі. У 2015 його призначили керівником Чернігівського міського відділу УМВС України, а у 2016 начальником поліції Вінницької області. Проте у мережі почала з'являтися фото Шевцова з Миколою Валуєвим, а також на фоні російської військової техніки під час святкування 9-го травня.
У 2016 році у Вінниці були протести автомайданівців з вимогою звільнити Шевцова з посади. Активістів почули і СБУ оголосила Шевцову підозру за частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (державна зрада). Згодом справу закрили за відсутністю складу злочину.
З 2016 року Шевцов перебував в тимчасово окупованому Севастополі, отримав російське громадянство. Надавав куратору з фсб рф інформацію про українських політиків, керівників підприємств паливно-енергетичної галузі для ведення підривної діяльності проти України. Передавав інформацію, персональні дані ветеранів АТО/ООС, правоохоронців, керівників громадських організацій.
Того ж року формував власну мережу інформаторів у різних регіонах України для підривної діяльності серед колишніх правоохоронців, яких звільнили у 2014-му. Пропонував створити так званий «Перший український добровольчий корпус» з полонених українських військовослужбовців.
Слідство встановило, що Шевцов співпрацював з Анатолієм Шарієм і нардепом Володимиром Сівковичом. Про ці зв'язки СБУ розповіли вже у 2023 році, коли повідомили Антону Шевцову підозру.
А до того, у 2021 році, суд поновив Шевцова на посаді начальника ГУ НП у Вінницькій області. Та Шевцов, звісно, сюди не повернувся.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він особисто розробив для фсб так званий «План щодо проведення диверсійної роботи на території України». План передбачав проведення серії вибухів на об’єктах цивільної інфраструктури в різних регіонах України, після чого мали відбутись показові затримання «винних» та сфабриковані звинувачення у причетності до руху опору. Згодом висвітлити ці події в проросійських телеграм-каналах. Таким чином планувалось дискредитувати Україну на міжнародній арені та виправдати окупацію українських територій росією.
Того ж року розробив медіапроєкт із псевдопошуку «українських військовополонених» для вербування родичів українських захисників та дискредитації влади України. Збирав дані про обсяги та шляхи надходження в Україну міжнародної військової допомоги.
Наразі він знаходиться у розшуку.
Дмитро Тіхов
Народився 1 лютого 1970 року уродженця Івано-Франківська. Дмитро Тіхов був настоятелем храму чуда Архістратига Михаїла в Хонях села Лисянка Вінницької єпархії УПЦ (мп).
У 2023 році СБУ затримала та оголосила підозру Дмитру Тіхову у виправданні збройної агресії рф та діях, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України. Слідство встановило, що Тіхов на своєму телеграм-каналі публікував наративи росії про «громадянську війну» в Україні. Також вихваляв ексватажків терористичної організації «днр».
Дмитро поширював коментарі, в яких намагався дискредитувати українських військових та ображав релігійні почуття представників різних конфесій для цього він використовував публікації пропагандистських інтернет-ресурсів рф, зокрема офіційний сайт російської православної церкви. Це підтвердили експертизи, ініційовані правоохоронцями.
Протоієрей розповсюджував антиукраїнську агітацію під час проповідей та спілкування з прихожанами церкви.
Згідно з даними з платформи YouControl, суд присудив йому два роки позбавлення волі без конфіскації майна. Проте Дмитро Тіхов подав апеляцію з проханням змінити йому вирок. Суд відмовив.
Читайте також:
Жодного виправдання. Як судять за держзраду вінницькі суди?
«Він не хотів ні з ким її ділити». Чому Михайло убив свою дружину та її подругу
© 2024 20minut.ua
