Бершадську міськраду зобов'язали взяти на баланс пам'ятку архітектури XVII століття
Автор:
Альона ЧЕРНІЮК
- Старовинний млин у селі Баланівка довгий час вважався безхазяйним. Лише за рішенням суду місцеву владу зобов’язали визнати споруду пам’яткою архітектури та взяти її на баланс.
Об’єкт культурної спадщини ніким не використовувався, догляд за ним ніхто не здійснювався, а право власності було відсутнім. Змінити становище вдалося у суді. Про це повідомили у Вінницькій обласній прокуратурі.
— Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду задоволено позов Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави до Бершадської міської ради про зобов’язання визнати пам’ятку архітектури «Водяний млин» XVII ст. площею 402 м² у селі Баланівка безхазяйним майном та набути право власності на нього, — йдеться у повідомленні.
Водночас Бершадська міська рада не вжила жодних заходів щодо визнання права власності на вказане майно. Як наслідок — об’єкт культурної спадщини не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, тобто щодо нього не забезпечили державних заходів зі збереження, утримання, запобігання руйнуванню тощо.
Відстоюючи інтереси держави в сфері культурної спадщини, прокуратура звернулася до суду з позовними вимогами, які суд задовільнив. Після набуття рішенням законної сили вживатимуться заходи щодо його реального виконання.
Млин будували три роки кращі майстри села Баланівка
На сторінці Бершадської міської ради розповіли історію цього млину XVII століття.
За часів панування польської шляхти на Україні Баланівка належала Збаражським, Вишневецьким, з кінця XVIII століття до 1855 року — Героніму Собанському, з 1855року — до початку XX століття після гучного скандалу і процесу в суді — позашлюбній дочці Г.Собанського Марії Потоцькій.
В період їх панування в селі звели велику історичну цінність. Млин! У сиву давнину ведуть дороги людської пам’яті. Побудували його в 1647 році за проектом талановитого баланівчанина Т.Підлубного. Для спорудження млина камінь возили із Бершаді. Млин будували три роки, обладнання робили кращі майстри села, дещо привезли із Польщі.
Млин був без вікон, повітря густе й біле від борошняного пилу. Зерно має свої шляхи-дороги – це труби-норії, самотяги. По них і мандрує зерно. Шуміли нагріті тертям жорна, сипалось і сипалось з них у лотки гаряче борошно. В давнину жорна крутили вручну. Часто замість того, щоб відправити людину до в’язниці, її відправляли в млин — крутити жорна. Ця виснажлива робота забрала життя багатьох людей. Так минали роки.
У 1880 році в селі було свято — почала працювати водяна турбіна. Тяжку працю людини було замінено енергією води. У стінах млина прорубали вікна. З цього часу почали в млин сходитися люди, щоб погомоніти про життя-буття. Селяни бачили в хлібові живу душу рідної землі, сонця й неба, працю тих, хто віддав хлібові все своє здоров’я та життя.
В квітні 1905 року визрів задум — вимагати від пана Потоцького підняття плати за просапку буряків, який був вдало втілений у життя. Йшли роки…Змінювалося життя людей. А млин день у день працював. В 1938 році в селі почалася електрифікація, і в 1939 році в млині застосували електричну енергію. У всі віки млин вірно служив людям. Стоїть він величний та прекрасний і в наш час.
Читайте також:
У Вінниці змінили розклад руху автобусів на маршруті №2
У Вінниці затримали групу, що розповсюджувала порнографію, зокрема дитячу
Автопригода на Данила Нечая: водій Nissan в’їхав у Кіа, а потім втік, залишив авто напризволяще
© 2024 20minut.ua
