Барська єврейська синагога залишилась хіба в легендах, на старих чорно-білих фотографіях та в давніх сивих спогадах найстарших барчан. Чимало мешканців міста й гадки не мають про те, що колись в нашому місті стояв юдейський храм.
Висока плата за юдейський храм: 100 талерів і низка обмежень
На початку 18-го століття, в 1717 році, єврейська громада міста звернулась за дозволом на будівництво синагоги до Кам’янець-Подільського католицького єпископа.
За можливість відвідувати юдейський храм євреї мали дотримуватися багатьох вимог. Вони повинні були поважати християн та їх віру, синагога не могла бути вищою чи багатшою за костел, а її інтер’єр мав відповідати вимогам Старого Заповіту.
На Пасху євреї не могли відчиняти двері та вікна своїх будинків, ходити на ринок під час богослужінь та інших католицьких релігійних дій. Юдеї не могли торгувати з турками й татарами, не мали права допомагати їм. Заборонено було брати християнок у найми чи служниці, особливо в якості годувальниць.
В Неділю їм заборонено було продавати горілку й цигарки, варити пиво й мед, виконувати важку роботу. Аби всі юдеї міста знали ці правила, їхня громада мала посилати свого представника до каплана Барського костелу за справками відносно християнських свят.
Якщо ці правила порушувались, громада ризикувала втратити синагогу. Євреям також потрібно було віддати 100 талерів на будівництво католицького костелу в місті.
Трагічний кінець старого храму
В 1919 році, коли відбувалось чимало єврейських погромів, єврейська громада Бара була змушена заплатити військам Директорії контрибуцію фуражом для коней, продовольством та грішми. Завдяки цьому в місті постраждало менше людей.
В Барі тоді загинуло 19 євреїв, для порівняння, в сусідньому Ялтушкові їх було 40. В Барі діяло чимало «зелених» банд, частково підпорядкованих командуванню УНР.
Особливо відзначалось угрупування Ананія Волинця. Його учасники вчинили моторошний злочин: вони повісили в синагозі католика, єврея й собаку з написом «лях, жид і собака – все віра їднака». В будівлі синагоги влаштували конюшню, а в жіночому її відділенні – туалет. Після такого страшного й принизливого удару релігійні обряди тут більше не проводились.
Під час Другої світової війни величну барокову будівлю було знищено.
«Велика синагога згоріла дотла після того, як в неї вкотили діжку з бензином і підпалили. Металічну фігурну ограду, яка оточувала синагогу, розібрали й обгородили нею березові хрести на могилах вбитих нацистів…» – розповідав Нюма Анапольський.
19 серпня 1942 року ворог знищив останнього барського равина Давида Зайдмана.
В 1947 році юдеї поросили владу надати приміщення й дозвіл на здійснення служб, проте їхнє прохання було відхилене. Деякий час єврейські богослужіння в місті здійснювались підпільно.
Єврейський храм в Барі більше ніколи не відновився, а самих євреїв у місті з часом стало набагато менше. Згадки про синагогу та її розташування є в книгах «Судьба и жизнь мальчика из расстрелянного гетто», «Трагедия еврейской общины города Бар» та «Ушедшие в вечность».
Автор: Дар’я Берт
Запис Барська синагога: привид минулого та втрачене єврейське надбання спершу з'явиться на Вінниця Преспоінт.
