«Пса Патрона обливали водою, аби заморозити»: як у Вінниці врятували собаку з Донбасу
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- У Вінниці небайдужий чоловік годує 50 безпритульних собак.
- Він розповів страшні історії знущання людей над тваринами.
- З яким проханням звернувся до редакції «20 хвилин»/ RIA?
Чоловік говорив емоційно. Як ще можна було розповідати про факти жорстокого знущання над безпритульними собаками? Від деяких історій — мурашки по спині.
Особливо вразила історія порятунку пса Патрона з Донбасу. Як рятували собаку і де вона нині?
Алкаш зарубав сокирою
—Знаю про те, як один алкаш зарубав пса сокирою, — каже співрозмовник. — І це правда. Голки кладуть у корм. Під час зимових морозів довелося рятувати цуцика, якого обливали водою, аби він замерз. Ще одній собаці прострелили око, іншу отруїли. Цими днями маленьку собачку облили машинним маслом. Хіба нормальні люди можуть таке робити? І це ще не всі факти жорстокості, про які знаю особисто.
Він продовжує розмову: «Найважче не кошти на корми, хоча це теж важливо. Найважче — захистити собак від знущання над ними. Знаю про це з особистого досвіду. Знаю, що є закон про захист тварин, що треба телефонувати у поліцію, коли стикаєшся з такими фактами, але на ділі все набагато складніше, ніж на папері».
Поки що знаю один спосіб, як найкраще захистити бездомних чотирилапих, це передати їх у добрі руки, — каже співрозмовник. — Саме так мені вдалося прилаштував 20 бездомних собак.
Несподівано чоловік перервав нашу розмову.
—Вибачте, мені час йти годувати собак, — сказав він. — Пропоную пізніше продовжити спілкування.
Дружина пиляє, діти і друзі не розуміють
Згодом журналіст «20 хвилин» продовжив розмову з чоловіком. По її завершенні він звернуся з проханням. Каже, не хотів би, щоб у публікації називали його прізвище і навіть ім’я. Чому?
—Ви не уявляєте мою ситуацію, — говорить він. — Дружина пиляє, діти і друзі не розуміють. Я вже мовчу про чужих людей. З деким з них до бійки доходило. І все через мою підтримку бездомних псів. Багато людей ненавидить чотирилапих. Якщо я їх доглядаю, годую, значить, я теж винен у тому, що на вулиці можна побачити собак. Приблизно така у них логіка. А скільки грошей витрачаю на корми! Найдорожче обходяться сухі корми. Каші готую вдома, витрачаю газ, воду. Мої собаки знаходяться у п’яти точках міста. Пішки ходжу. Не менше 15 тисяч кроків долаю.
Попри всі труднощі і негаразди, що виникають у чоловіка, він не приховує, що отримує задоволення від того, що рятує бездомних собак.
—Я щасливий від цього! — зізнається співрозмовник. — Уперше в житті щасливий. З собаками просто. Вони такі, як є. Їм не треба прикидатися, як це роблять люди. Вони дуже розумні. Відчувають і розуміють людей. Як ти ставишся до собаки, тим і вона відповідає.
Чоловік згадує, що з дитинства любить тварин. Нині йому 65 років. У його житті був період, коли доглядав собаку протягом майже 20 років. Порівнює: для людини це було б 100-110 років. І кличку тієї собаки пам’ятає — Циган.
—З Циганом то був окремий випадок, — продовжує співрозмовник. — По-справжньому почав доглядати собак, коли почалася велика війна. Відтоді кожен день годую, рятую, як можу.
Чоловік не приховує: якби не допомога зоозахисниць, йому було б ще складніше. Називає тих, з ким контактує, хто допомагає. Це Руслана Кравченко, Алла Шевченко, Ольга Танаскова, Альона Петелька. Каже, це люди з добрим серцем. Вони багато роблять для вирішення питання безпритульних тварин у місті. А ще — звертають увагу міської влади на проблему безпритульних собак.
Його тут б’ють, як гамана
Про пса Патрона з Донбасу мій співрозмовник дізнався від небайдужих людей. Ті показали місце, де тулиться собака. Це було біля залізничного моста на Привокзальній площі. Історія тварини не могла не вразити.
—Собаку привезли з собою переселенці зі Сходу, — розповідає опікун тварини. — Але надовго вони не затрималися у Вінниці. Подалися далі, за межі держави. Щоб не мати зайвих клопотів при перетині кордону, собаку залишили у Вінниці. Я почав носити їсти. Зробив з ящика буду невеличку, потім поставив капітальну біля ялинки. Його полюбили місцеві. Зимою, коли були сильні морози, він почав забігати у сусіднє виробниче приміщення. Його впускали погрітися. А потім знайшли ворсинки і не стали відчиняти двері. Він дуже замерзав. Одного разу на вулиці було мінус 20. Приходжу, а собаки не впізнати тремтить, як у лихоманці. Дивлюся ближче, а він весь водою облитий. Підійшов охоронник. Каже, та його тут б’ють, як гамана. Мені зле стало від почутих слів. Зрозумів, що треба рятувати Патрона, інакше пропаде.
Чоловік дав оголошення з проханням взяти собаку, яку привезли у Вінницю з Донбасу і покинули.
—Патрону поталанило, — продовжує співрозмовник. — На оголошення озвалася жінка з Барської громади. Пізніше зрозумів, що вона дуже любить тварин. Погодилася взяти до себе бездомного пса. І він нині в селі. Після того два рази розмовляв з нею. Цікавився, як поживає Патрон. Все в нього значно краще, ніж було у Він ниці під мостом.
Під час розмови вінничанин дізнався, що жінка, яка взяла собаку, колишня військова. Так само військовим є її чоловік. Тепер вони на пенсії. Вирішили перебратися в село. Купили будинок, а тепер ще й мають охоронця. Надійного — на чотирьох лапах.
Не втримати на прив’язі
Журналіст «20 хвилин» спілкувався з жінкою, яка взяла пса Патрона. Звати її Ольга.
—Раніше у нас був собака, — розповідає вона. — Дуже розумний і дуже добрий. Жив у нас в хаті, бо ця зима була холодна, то ми жаліли його, щоб не мерзнув.
Про минулу зиму у моєї співрозмовниці є ще одні важкі спогади. Разом з ними проживала мама пані Олени. Більшість часу хвора лежала на ліжку.
—Уявіть собі картину, собака, бувало, сідав біля ліжка і очей не зводив з неї, — говорить жінка. — Мама до нього щось говорила, щось розповідала, а він уважно слухав. Міг довго залишатися біля ліжка. Коли згадую такі ситуації, у мене сльози виступають на очах. Бо нема вже з нами, ні мами, ні собаки.
Пані Ольга уточнила, що мама померла.
—Що сталося з собакою, не можу зрозуміти, — продовжує співрозмовниця. — Не стало мами і кудись поділася собака. Дотепер її шукаємо. Ми були зайняті похороном мами, тому навіть не пригадаю, в який само момент собака пішла з жому і не повернулася. У селі чи не в кожного запитували, чи не бачили нашого чотирилапого друга. Люди теж не знають.
Подала волонтерку на суд
Двох милих цуценят чоловік передав в одне з сіл Немирівської громади. Але тут історія має не таке гарне продовження, як з псом Патроном. На оголошення відгукнулася дівчина. Домовилися, коли приїде подивитися цуценят.
— Приїхала зовсім молода дівчина, — згадує ту зустріч мій співрозмовник. — Разом з нею був ще молодший хлопець, сказала, що це її братик. Я ще запитав її, чи точно хоче взяти песиків? Потім ще повторив. Вона обидва рази говорила, що дуже хоче. Поцікавився, за що буде купувати корм. Відповіла, що в неї чоловік на війні, то він присилає гроші.
Співрозмовник каже, що віддав цуциків разом з коробкою, вислав ще два мішки сухого корму, симпарики, це пігулки від кліщів і бліх. А дівчині — дві коробки цукерок. Робив все по-людськи, а що отримав навзаєм?
Нині судяться з дівчиною, яка взяла цуценят.
—Через пару тижнів попросив дівчину скинути відео, щоб побачити, як підросли цуценята, — продовжує розповідь опікун собак. — Вона не зробила цього і після другого і третього прохання. Щоразу знаходила причини відмовити. Пізніше ми з’ясували, що вона цих цуценят разом з коробкою викинула біля магазину. Наша волонтерка Альона їздила у село і на місці дізналася про все. Живою залишилася тільки одна собачка. Її відловили і Альона забрала до себе, нині вона у неї у Вінниці. Про другу їй розповіли, що собачку, чи то вбили, чи загинула, словом, нема її серед живих.
Як каже чоловік, волонтерка на емоціях написала все, що думала про ту дівчину. Запитала, для чого так зробила?
—Ми щоразу попереджаємо, коли передаємо собак у чужі руки, якщо не складається доглядати, повідомте, приїдемо, заберемо, — розповідає співрозмовник. — А вона що зробила? Мало того, вона ще й подала волонтерку на суд. За що? Написала у заяві, що вимагає моральної шкоди за образу честі і гідності. Уже відбулося підготовче засідання. Не знаю, що вирішить суд, але таких людей, які жорстокі до тварин, у нас ще багато.
Є п’ятеро милих цуценят — грайливі і гавкучі
Мій співрозмовник шукає гарних господарів для п’ятьох песиків — дівчаток і хлопчиків. Уточнює, що вони з’явилися на світ 5 лютого нинішнього року. Каже, що цуценята грайливі і гавкучі. На колір чорненькі і риженькі.
Опікун тварин звертає увагу на ще одну обставину: «Їдять все!».
Хто хоче мати «грайливих і гавкучих», звертайтеся до зооволонтерки пані Альони: (068) 78 33 803
Що відповіли волонтерці у міськраді?
Зооволонтерка Ольга Танаскова зверталася до міськради з листом про захист безпритульних тварин у місті. Отримала відповідь за підписом заступника міського голови Романа Фурмана. Розмістила її на своїй сторінці у Фейсбуці.
Посадовець зазначає, що міськрада налагодила взаємодію з громадськими зоозахисними організаціями і опікунами безпритульних тварин. Запроваджено процедуру укладення договорів на їх співпрацю з Муніципальним притулком для бездомних тварин, зокрема, для надання ветеринарної допомоги травмованим тваринам, їх огляду, лікування та подальшого утримання у межах повноважень притулку.
—Для отримання роз’яснень щодо відлову, стерилізації та вакцинації тварин можна звертатися до Муніципального притулку за телефоном: (067) 38 38 377, — так сказано у відповіді на лист зооволонтерки.
Читайте також:
«На банкеті Перемоги подавали український борщ»: спогад про очевидця капітуляції Німеччини
«Нога ледве трималася»: як ветеран з ампутацією купив житло за кошти держави
«Вибісили!» Як поліцейські і муніципальна варта «виховували» бабусю з тюльпанами і квасолькою
© 2026 20minut.ua
