Реформа європейської дипломатії
Нездатність Європейського Союзу оперативно реагувати на міжнародні кризи дедалі частіше викликає критику всередині самого блоку і підштовхує керівництво до радикального реформування його зовнішньої політики. Автор Politico зауважує, що ключові виклики останнього часу, як-от труднощі з фінансуванням України, а також суперечливі рішення щодо Ірану та санкцій проти Росії, лише оголили системну слабкість механізму ухвалення рішень.
За словами дипломатів, чиновників і експертів, головна проблема полягає в тому, що ЄС часто не може діяти як єдине ціле. Навіть у випадках, коли більшість країн підтримує певні рішення, наприклад санкції проти ізраїльських поселенців на Західному березі, вони можуть бути заблоковані однією державою. Це призводить до ситуації, коли 26 країн хоч і погоджуються, але рішення так і не ухвалюється. І такий “параліч” стає особливо небезпечним в умовах посилення глобальних криз. Війна Росії проти України триває, напруження й конфлікти на Близькому Сході – теж, а трансатлантичні відносини переживають чи не найскладніший період. І в таких умовах, як зазначають дипломати, вже скоро ЄС ризикує опинитися на узбіччі міжнародної політики, не встигаючи за швидкістю подій.
Тому дедалі більше країн, зокрема Німеччина та Швеція, виступають за обмеження або повне скасування принципу одностайності, який дозволяє будь-якій державі-члену блокувати рішення. Німецький міністр закордонних справ прямо заявив, що ЄС має відмовитися від цього принципу, щоб “бути здатним діяти на міжнародній арені”.
Проте відмовлятися від права вето готові не всі. Франція, Бельгія та низка менших країн наполягають на його збереженні, вважаючи це важливим інструментом захисту національних інтересів. На їхню думку, зміна правил може призвести до того, що сильніші держави домінуватимуть у процесі ухвалення рішень.
Та попри розбіжності, майже всі сторони погоджуються, що нинішня система не працює ефективно. Внутрішні конфлікти між ключовими інституціями, зокрема між Європейською комісією та дипломатичною службою ЄС, лише підсилюють відчуття безладу. Однак багато хто вважає ці суперечки симптомом глибших проблем, а не їх причиною. У кулуарах уже ведуться дискусії про можливі зміни. Серед варіантів – реформування дипломатичної служби ЄС, посилення координації на рівні послів або навіть створення нових структур, які дозволили б швидше реагувати на загрози. Деякі політичні сили пропонують навіть ще більш радикальні кроки, наприклад створення посади “європейського міністра закордонних справ” або Ради безпеки ЄС із залученням партнерів поза Євросоюзом. Інші ж закликають зосередитися не на структурних змінах, а на політичній волі до спільних дій.
Але саме принцип одностайності для багатьох експертів залишається ключовим питанням. Як зазначають дипломати, навіть створення нових інституцій не вирішить проблему, якщо будь-яке рішення і надалі можна буде заблокувати одним голосом. “Можна створити тисячу структур, але поки існує одностайність, система не працюватиме належним чином”, – підкреслюють вони.
