«Від мого будинку до укриття 200 метрів»: як вінничанин в Ізраїлі рятується від обстрілів під час війни з Іраном
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Про чотири типи укриттів від обстрілів розповів вінничанин, який багато років проживає в Ізраїлі.
- Ця країна нагромадила значний досвід у спорудженні сховищ, адже воює з часу свого заснування у 1948 році.
- Що вони являють собою і як використовуються під час нинішньої війни з Іраном?
Вінничанин Сергій Мар’янчук проживає у містечку Кір’ят-Моцкін, що є одним з передмість Хайфи. Це північна частина країни. Під час розмови з журналістом «20 хвилин» він повідомив, що вночі був тільки один вибух. Насправді звуки сирен звучать частіше.
— На початку війни обстрілювали здебільшого центральну частину країни, — розповідає Сергій. — А ось коли полетіли ракети з Лівану, то сигнали тривоги стали звучати 7-8 разів протягом доби. Від нас, тобто нашого містечка і Хайфи, до Лівану приблизно сто кілометрів. Час підльоту ракети мінімальний…
15 секунд, щоб сховатися
— Обстріли з території Лівану для нас, тобто жителів нашого містечка Кір’ят-Моцкін найбільш небезпечні, — продовжує розповідь Сергій Мар’янчук. — Коли звідти летить ракета, маємо 15 секунд, щоб сховатися.
Співрозмовник уточнює, що проживає у 2-поверховому будинку старої забудови. У ньому нема укриття. Відстань до бомбосховища приблизно 200 метрів. Сигнал тривоги найперше звучить у телефоні. Після того чути сирени на вулиці. У різних частинах міста встановлені гучномовці.
— Звуки гучномовця настільки голосні, що мертвого розбудять, — каже співрозмовник. — Вчора вдень я проходив біля дитячого майданчика, неподалік від нього стоїть гучномовець. В цей момент динамік заверещав так голосно, думав, заїкатися почну з переляку. Багато людей нарікає на такий гучний звук, але Служба тилу вважає, що саме таким має бути сигнал. Це організація, яка відповідає за роботу системи оповіщення, а також встановлення укриттів.
Містяни дуже швидко поспішають в укриття, стверджує співрозмовник. Люди бояться за своє життя. У такій ситуації не уникнути хаосу. Інколи це призводить до непоправного. Він згадав про трагічний випадок. Дівчинка, яка вибігла з під’їзду будинку, бо спішила чим швидше сховатися в укритті, потрапила під колеса автомобіля і загинула.
— По нашій території б’ють, бо в Хайфі є великий морський порт, промислові підприємства, — говорить Сергій. — Розташовані вони не так, як у Вінниці, за містом чи на околицях, а безпосередньо поруч із житловими будинками. Це підвищує небезпеку для людей. Тому вони не ігнорують сигналів тривоги.
Під час тривоги в автобусі можна залишитися, але…
В Ізраїлі багато уваги приділяють роз’ясненню, як діяти у тій чи іншій ситуації.
— Якось їду в автобусі, і тут прозвучав сигнал тривоги, — згадує Сергій. — Водій під’їхав до укриття, зупинив машину, відчинив двері. Хтось з пасажирів поспішив у сховище, а деякі залишилися в салоні. У салоні зайняли таке положення, аби бути нижче вікон. Навіть є малюнки в автобусі, як діяти у таких випадках.
Мій співрозмовник зробив фото з укриття, біля якого зупинився автобус. У ньому чимало зручностей: від Інтернету, телевізора, плити для приготування їжі, ліжок, стільців — до душової та вбиральні. За словами Сергія, укриття розраховане на сто людей.
— Сховище гарно облаштовано, це правда, — продовжує співрозмовник. — Але і тут бувають прорахунки в організації. Торік у червні, під час ірано-ізраїльської війни, на власні очі бачив, як одне з укриттів було зачиненим. В той час біля нього зібралися люди. Дорослі накривали дітей своїми тілами, аби захистити на випадок обстрілу. На фоні сирени з гучномовця це створювало страшну картину.
В школах відмінили заняття, дитсадки зачинені
У містечку, де проживає Сергій Мар’янчук, понад 40 тисяч населення. З початку війни з Іраном тут не працюють школи, дитячі садки, а також низка підприємств. У школах поки що відмінили екзамени.
Але життя продовжується: відчинені магазини, щоправда, тільки ті, що належать великим торговельним мережам, працюють аптеки. Дуже поширена онлайн-доставка покупок додому.
А от з медичним обслуговуванням подекуди виникають проблеми.
— Я записаний на прийом до офтальмолога на 30 березня, — говорить Сергій. — На жаль, прийому в цей день не буде. Надійшло повідомлення, що його перенесли аж на 8 серпня.
Оплачувана відпустка на час війни
— На час припинення роботи підприємств через війну, робітникам дають оплачувану відпустку, — каже співрозмовник. — Але тільки на два тижні, далі виплачується соціальне страхування плюс прожитковий мінімум.
Мінімальна зарплата в Ізраїлі з квітня 2026-го становить 6248 шекелів, це приблизно 1700 доларів.
— Нібито непогано, однак якщо взяти до уваги оплату за квартиру, наприклад, я за 2-кімнатну сплачую приблизно тисячу доларів, а ще за воду, податок на землю, до речі, такий податок в Ізраїлі обов’язків для всіх, то на руки залишається мізер. Як виходимо із ситуації? Користуємося соціальною допомогою. Тут вона дуже поширена. Її надає не тільки міська влада, а й низка магазинів, інших організацій. І це не тільки продукти харчування.
Так само можна отримати одяг, навіть побутову техніку, до того ж, нову, гарної якості.
Чотири типи укриттів: мамад, мамак, міклад плюс модуль
Ізраїль напрацював значний досвід у спорудженні сховищ. Мій співрозмовник коротко розповів про деякі з них, а також зробив фото і відео цих місць.
За словами Сергія Мар’янчука, протягом останніх років у новобудовах популярними є укриття під назвою мамад. Це — невелика кімната у квартирі. Виготовляється з суцільного бетону підвищеної якості. Її спорудження є обов’язковою умовою при зведенні нових будинків.
— Звичними стали мобільні переносні модулі, — говорить співрозмовник. — Їх встановлюють у місцях підвищеної небезпеки на вулицях, площах, у парках, навіть на пляжах можна побачити такі споруди. Розраховані приблизно на 10 або трохи більше осіб. Вони не потребують фундаменту, встановлюються на будь-яку поверхню. Навіть на морських пляжах є такі модулі.
Міклади — це ще один тип укриттів у громадських місцях. Причому, вони наземні, але більших розмірів, ніж бетонні модулі. Між поверхами будинків встановлюють мамаки кімнати-укриття. В країні використовують також для захисту людей підземні паркінги, нульові поверхи у будинках.
Понад мільйон захисних споруд
Щоб зрозуміти, наскільки ізраїльтяни дбають про свій захист, досить навести один факт: підземних бомбосховищ та громадських укриттів (мікладів) у країні нараховується понад мільйон. Загалом в Ізраїлі проживає приблизно 10 мільйонів населення.
До речі, цю країну інколи порівнюють з нашою областю. Але тільки за площею. Щоправда, порівняння не зовсім коректне: територія Ізраїлю трохи більше 22 тисяч квадратних кілометрів, а Вінницька область має понад 26 тис.кв.км.
Хвалять нас і засуджують росіян
— В Ізраїлі позитивно поставилися до того, що Україна відправила своїх військових фахівців на Близький Схід для надання допомоги у відбитті іранських шахедів, — говорить Сергій Мар’янчук. — Про таке можна чути як від пересічних ізраїльтян, так і прочитати у пресі або електронних засобах інформації, про це звучить у програмах телебачення.
А ось росіян засуджують. Бо ж вони стали на сторону Ірану, допомагають зброєю, розвідданими.
— У ці дні активно обговорюють ще один факт, неприємний для жителів країни, — продовжує співрозмовник. — Московські пропагандисти поширили інформацію про те, що іранці вбили Прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху. Така брехлива інформація спричинила бурю обурення. Тим часом в Ізраїлі є ті, хто молиться на кремлівського диктатора. Це деякі з колишнього Союзу. Ради справедливості зазначу, що вони не всі підтримують таку думку. А ось про Україну нині говорять, як кажуть, на повен голос. Насамперед, за її підтримку у протидії Ірану.
Читайте також:
«Десять років захищав країну, а поховали без почестей»: як ексзаступник Генпрокурора допомагає родині воїна
«Ніхто не поступився місцем військовому, він сів на підлогу на наплічник»: випадок у трамваї
© 2026 20minut.ua
