«Німці не розуміли, чому у них мають продавати українські книги»: як вінничанка відкрила книгарню у Берліні
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Магазин української книги «Література без цукру» працює у німецькій столиці. Чому така назва?
- Як німці поставилися до ідеї продавати у Берліні твори українців?
- Розповідаємо про ініціаторку незвичного проекту.
Її звати Катерина Гавега. Вона народилася і виросла у селі Березівка Могилів-Подільського району. Пані Катерині вдалося втілити непростий задум — відкрити українську івент-книгарню у німецькій столиці.
Як їй вдалося організувати бізнес з продажу українських книг? Чому саме книги, а не щось інше? Насправді це не просто книгарня. Це — острівець української культури за кордоном, її популяризація серед іноземців.
До метро — п’ять хвилин пішки
Про відкриття магазину української книги у Берліні під назвою «Література без цукру» журналіст «20 хвилин» дізнався з інформації у Фейсбуці на сторінці «Амаль Берлін Україна». Коли з’ясувалося, що Катерина Гавега наша землячка, знайшов контакти її мами, розмовляв з першою вчителькою. Хотілося зрозуміти, чому саме на українській книзі вона зробила акцент. Та й цікаво було більше дізнатися про саму авторку такого незвичного проекту.
Розповідаємо нашим читачам, що написали про книгарню у Берліні на Фейсбук-сторінці «Амаль Берлін Україна»: «У вересні 2025 року вінничанка Катерина Гавега відкрила першу у Берліні українську івент-книгарню – «Література без цукру». Розташована вона у Кройцберзі (один з районів Берліна), у п’яти хвилинах пішки від станції метро Мьокернбрюке (U7).
Тут можна посидіти з кавою, почитати, зробити красиве селфі з професійним освітленням, погрітися біля електричного каміна і, звісно, купити книги українською. На полицях зараз 500 видань. Наступного тижня приїде ще 300, а до наступного року очікують майже 4 тис.. Поки що онлайн продажів немає. Але до кінця зими буде готовий сайт і будь-яку книгу можна буде замовити поштою».
— До нас приходять дорослі і діти, — говорить власниця магазину Катерина Гавега. — І для всіх знайдеться цікава книга або захід, адже «Література без цукру» — це не просто книгарня, а івент-книгарня, Український клуб, який формує спільноту однодумців. А чому «без цукру»? Тому що ми — про справжнє. І гостре слівце звучить зі сцени, і теми ми обговорюємо не прості: все як є, тобто без цукру”.
Відкритий мікрофон, концерти, ігри…
«У «Література без цукру» можна прийти зі своєю платівкою, щоб послухати музику, пограти на інструментах (є гітара та синтезатор) або принести свої; посидіти за настільною грою або відпочити за книжкою, — читаємо далі у дописі «Амаль Берлін Україна». — Навколо закладу вже встигли сформуватися маленькі спільноти однодумців. Тут навчаються ораторського мистецтва з докторкою філософії, слухають лекції з української історії від колишніх викладачок вишів та науковиць. Мами з дітьми приходять на арттерапію, музиканти дають концерти, стендапери смішать, одинокі знайомляться на «швидких побаченнях», члени книжкового клубу обговорюють на засіданнях нові видання, любителі азарту грають в ігри.
Працює у книгарні й відкритий мікрофон. Раз на місяць у межах двогодинного концерту у кожного охочого може бути п’ять хвилин слави. Люди читають вірші, розповідають історії з життя або співають.
Квитки на заходи — від €10 до €40 або донейшн. Кінопоказ нової документальної стрічки Антона Птушкіна «Антарктида» коштував глядачам добровільного внеску у Фонд Сергія Притули — так забажали власники прав на фільм. А кіностудія Довженка за дозвіл на камерний сеанс культової стрічки Бориса Івченко «Пропала грамота» грошей не взяла. За донейшн можна взяти участь у літературних засіданнях.
Магазин працює щодня з 12.00 до 21.00. Середа Магазин працює щодня з 12.00 до 21.00. Середа вихідний.
Адреса книгарні «Література без цукру»: Großbeerenstraße 83 10963, 10963 Berlin
Щоб знайти приміщення, оглянула 23 будівлі
Пані Наталія Гавега, мама Катерини, у серпні була в дочки у Берліні. Стала очевидцем, як донька знайшла приміщення. Знає, як довго довелося його шукати. Не тому, що не було пропозицій оренди. Причина в іншому. Коли справа доходила до підписання договору і німці дізнавалися, що там буде книгарня українських книг, відмовлялися ставити підпис. Не розуміли, чому це раптом у німецькій столиці мають продавати українські книги? Їх дивувало, що українці хочуть розвиватися, поширювати свою культуру.
— Я казала, донечко, хто там ті книжки буде купувати, вгатиш купу грошей, а результату не матимеш, — говорить мама дівчини. — Але треба знати Катю. Вона, як щось задумала, обов’язково зробить. Книги це її хобі з дитинства. Змалку багато читала. Тому ми з чоловіком нітрохи не здивувалися, коли почули про книгарню.
Чоловік нашої донечки — німець з Берліна. У нього є гарний товариш, який допомагав з орендою, відкриттям магазину. Він давав Каті гарну рекомендацію. Знає її з 2022-го року, відколи вона у Берліні. Катя трохи працювала на його фірмі, була перекладачем. Після довгих пошуків один з власників приміщення погодився передати його в оренду під книгарню
Я бачила те приміщення. Чесно скажу, було воно поганеньке, страшненьке. Але зараз його не впізнати. Таку красоту навели! Звідти виходити не хочеться.
Не повірите, все це вони зробили за дуже короткий час: відколи взяли в оренду приміщення і до відкриття магазину минуло трохи більше одного місяця.
Ото весь дизайн книгарні, який ви бачите на фотографіях, це все з‘явилося в голові Каті. Дизайнера не запрошували.
Вона ще й самотужки виконувала деякі роботи. Одного разу надіслала відео, як працює з шуруповертом. Був випадок, коли ногу пошкодила під час ремонту, на цвях наступила.
«Було розчарування, зневіра, казала, покину все це…»
— Це зараз можна так спокійно про все говорити, бо ремонт закінчили, книгарню відкрили, — продовжує Наталія Гавега. — А тоді, бувало, по-різному. Пригадую, як одного Катя подзвонила у розпачі. Каже, мабуть, усе це я покину. Ледве сльози струмує. Вона там, а я тут так само. Зневірилася у своєму задумі. Розчарувалася. Не все вдається. Ми з чоловіком чим могли її підтримати? Грошей не маємо. Пам’ятаю, казала їй: донечко, не все зразу, не поспішай, все в тебе вдасться. Знаємо її наполегливість, знаємо, що не цурається роботи, тому вірили, якщо знайшла приміщення, то вже відремонтує його, обладнає, дістане книги.
Знаєте, не раз дивуюся з того, як їй вдалося зробити таку непросту справу! Це ж не вдома. Там чужа країна. Йдеться ж не тільки про продаж книг. Насправді є важливіша річ — популяризація нашої культури за кордоном. Катя велика патріотка. Хто приходить у магазин і починає розмовляти російською, Катя до таких людей звертається з проханням: «Вчіть українську мову».
Літературу відправляла сестра
У Каті не просто книгарня. Це місце, куди сходяться люди, щоб поспілкуватися. Там організовують різні заходи. Дуже комфортний український куточок у німецькій столиці.
Українці з інших німецьких міст заздрять нашим у Берліні. Пишуть, що також хотіли б побувати у такій книгарні. Власниця магазину планує відправляти поштою книги тим, хто їх замовлятиме. У Німеччині не скрізь є можливість придбати книги на українській мові.
Запитую маму Катерини, хто підбирав книги для магазину у Берліні. Каже, це робила її молодша сестра пані Ольга. Це теж була клопітна процедура. Але сестричка з радістю допомогла Катерині.
— Катя розповідає, що у книгарню заходять також німці, — говорить Наталія Гавега. — Їм подобається у такому магазині. Вони не приховують цього. Запитують, чи нема книг на німецькій. Катя казала, що планує створити ще куточок з продажу книг німецьких авторів.
Де взяла кошти на такий проект? Про це неодмінно запитуватимуть наші читачі.
Катя уже тривалий час за кордоном, каже її мама. У неї був бізнес у Польщі. Потім переїхала у Німеччину. На книгарню витратила всі свої заощадження. А ще допоміг, як уже згадувала, товариш її чоловіка.
Вона була «зіронькою» у класі
Чому Катерина Гавега взялася за продаж книг, це запитання не викликало здивування у її колишньої вчительки Березівської школи Любові Семенюк.
— Катя з дитинства багато читала, — каже вчителька. — Це була татка «зіронька» у класі. Завжди акуратна, дуже відповідальна і старанна. Пам’ятаю, що без неї, мабуть, не обходилися шкільні заходи. Її батько, пан Сергій, завжди цікавився навчанням донечок, у Каті є ще молодша сестра Оля. Вона закінчила Вінницький медичний університет. А Катя навчалася в Одеському національному педагогічному університеті імені Ушинського.
Мені дотепер пам’ятаються змагання під девізом «Мама, тато, я — спортивна сім’я». Колись їх проводили у школі. Тоді дружна сім’я Каті перемогла. І мама старалася, і тато, ну, і донечки, звичайно.
Про те, що Катя відкрила книгарню у Берліні, мені розповіла її мама, пані Наталія. Сподіваюся, більше почую про це від самої Каті. Вона коли приїжджає в село, заходить у школу. Приносить квіти. Вчителю завжди приємно, коли його учень, чи учениця добиваються у житті свого, стають щасливими. Тому радію за Катю. Нині вона є пропагандистом нашої літератури, нашої культури у Німеччині.
Фото: Нана Морозова
Читайте також:
«За сукнею для Софії Ротару їздив Василь Зінкевич»: як вінничанка одягала «зірок» естради
«Ми нічого не порушили»: чи повернуть землю в урочищі «Вапельня», що є пам’яткою Трипілля?
«Я в армії 25 років, а мене кинув забудовник». Власника «Кварталбуд-14» підозрюють в обмані і СЗЧ
© 2026 20minut.ua
