Замки, костели та стародавні цвинтарі — що приховує Китайгород
Автор:
Альона ЧЕРНІЮК
- Китайгород заснували на початку XVII століття Потоцькі, які укріпили його замком і створили важливий оборонний пункт.
- Головною архітектурною пам’яткою є костел Відвідин Єлизавети Пресвятою, поєднаний з оборонними спорудами.
- Навколо містечка збереглися стародавні цвинтарі та унікальні природні ландшафти. Більше про історію цього містечка — у матеріалі.
На сторінці «Україна Інкогніта» розповіли про колишнє містечко Китайгород, що неподалік Кам’янця-Подільського. Незважаючи на назву, з Китаєм це місце практично не має жодного зв’язку.
Перші китайці могли з’явитися тут лише у 1920 році, коли під час боїв за Кам’янець-Подільський на боці більшовиків воювали китайські найманці, яких називали «інтернаціоналістами». Про це згадується навіть у романі Миколи Островського «Як гартувалася сталь».
За місцевими легендами, кілька китайців завітали сюди вже у 1990-х роках, зацікавлені назвою міста. Ось і весь зв’язок Китайгороду з Піднебесною.
У давнину слов’яни «китаями» називали огороджену територію. Звідси й повний тезко Китайгороду на Дніпропетровщині, і Китаїв під Києвом, і Китай-город у, прости Господи, Москві.
Містечко було закладене каштеляном кам’янецьким Андрієм Потоцьким близько 1607 року. Згодом його другий син Станіслав «Ревера» Потоцький заклав тут замок і укріпив поселення мурами. «Ревера» — історичний персонаж неабиякий. Досить назвати його посади: воєвода брацлавський (1631), подільський (1636), київський (1653), гетьман польний і великий коронний. Саме на його честь назвали місто Станіславів (нині Івано-Франківськ).
У популярних публікаціях трапляється екзотична версія про те, що колись на місці Китайгорода нібито було античне місто Метоніум, згадане в «Географії» Птолемея. Але жодних слідів чогось серйозно античного в околицях села не виявлено, за винятком хіба що римських монет ІІ-ІІІ ст. н. е. Але для Поділля, як і для сусідньої Галичини, це не дивина, а лише свідчення активної торгівлі місцевих племен черняхівської культури з Римською імперією — і не більше.
Ну, і, звісно, всюдисутні трипільців (як же без них?) — трипільські поселення у цих краях знаходять чи не на кожному полі. Від давнього замку наразі нічого не залишилося. Невтомний дослідник оборонних споруд України Пилип Гавриленко, який вивчав також й історичне ядро Китайгорду, вважає, що замок стояв на місці панського палацу Поповських (чергових власників містечка).
Пилип Гавриленко дослідив і палацові льохи. На його думку, вони набагато давніші за саму споруду й належать до зруйнованого укріплення.
За якусь сотню метрів від руїн маєтку над урвищем каньйону річки Тернави височіє костел, освячений на честь Відвідин Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, в архітектурі якого яскраво простежуємо оборонні риси.
Очевидно, що костел в комплексі зі замком створював єдину лінію оборони Китайгороду. На це вказує як його розташування, так і специфічна, характерна для оборонних сакральних споруд архітектура. Підтверджує цю версію і високий, майже фортечний мур, що оперізує храм.
Вважається, що костел Відвідин Єлизавети Пресвятою Дівою Марією зведено у 1772-1776 роках (освячено 1775 року), але є ряд свідчень, що на цей час припадає лише його велика реконструкція, а сам храм зведено раніше — в середині XVIII століття. Навіть якщо початок будівництва дійсно припадає на 1772 рік, його фортифікаційне призначення цілком зрозуміле. Нагадаємо, що за кілька років до того, 1768-го турки сплюндрували та пограбували сусідній Жванець, а за Дністром, до якого від Китайгорода лише кілька кілометрів, лежали володіння Османської імперії — і цей стан зберігався ще до початку XIX століття.
За час, що минув від 2017 року було відкрито раніше замуровані та закриті тиньком ряди стрільниць що оперізують храм. Такі самі стрільниці можна побачити на знаменитій Покровській церкві в Сутківцях. Останні можуть також свідчити що храм набагато старіший офіційної дати і міг постати ще у XVI-XVII століттях. Ця версія потребує додаткових досліджень. У тому числі й архітектурних.
Як і більшість храмів Поділля, в 1930-х роках костел закрили більшовики, але пусткою він простояв недовго. Під час німецької окупації богослужіння відновили. По тому це був один із небагатьох костелів в регіоні, що діяли у повоєнний період аж до розпаду СРСР.
На служби, а особливо на великі свята, до Китайгороду часом приїздили по кілька тисяч вірних із усієї південної частини Хмельницької області. Як згадують старожили Кам’янця-Подільського, штурм автобусів на Китайгород був неабиякою пригодою. Одного разу це призвело до трагедії — у тисняві загинула людина. Зважаючи на цей прикрий випадок, 1978 року влада була змушена дозволити служіння в самому місті, під що була виділена напівзруйнована каплиця на Нігинському шосе.
З початком перебудови та масовим відкриттям храмів костел у Китайгороді знелюднів – відпала потреба їхати світ за очі, аби помолитися Богу. У самому ж селі, крім членів невеличкої спільноти «Місії Святого Духа», які живуть при храмі, римо-католиків немає. Щоправда, зрідка на служби приходять нечисельні вірні зі сусідніх сіл.
За якусь сотню метрів від католицького храму видніють надгробки старого єврейського цвинтаря. Раніше, до Другої світової, євреї складали чи не дві третини населення Китайгорода. Розташування кіркуту майже під боком християнських храмів (ще й під носом у панського палацу) — ситуація для містечок абсолютно нетипова. Чому так сталося, абсолютно незрозуміло.
Слово «храми» у множині вжито невипадково. Поруч із костелом стоїть ще й православна церква Собору Богородиці. Споруда сучасна і в архітектурному сенсі абсолютно ніяка. Типовий сільський новобуд. На цьому місці храм поставили ще 1703 року. Та церква була дерев’яна. Її розібрали 1882 року та продали в село Субіч Ушицького повіту. Ще новішу церкву Собору Богородиці звели у 1872–1876 роках. Це була споруда у класичному російському («синодальному») стилі. Цей храм теж не зберігся.
Від храмів до каньйону річки Тернави веде вузький мис, оточений з обох боків стрімкими схилами. По його гребеню пролягає старовинний шлях, який є ще однією з родзинок Китайгороду. Знана вона передусім чималими камінними стовпчиками, що стирчать вздовж її узбіччя. Їм бодай 200 років, можливо, більше. У кожному — великі наскрізні отвори, у яких колись кріпилися товсті дерев’яні бруси.
Навколишні урвища — теж неабияка пам’ятка природи. Всі ці скелі є відомим на весь світ Китайгородським відслоненням.
А ще в Китайгороді є дуже цікавий старовинний цвинтар. Історично склалося (чому так — тема для окремого великого дослідження), що більшість старих християнських цвинтарів поважним віком похвалитися не можуть. Найстаріші надгробки датуються добре, коли першою половиною ХІХ століття (водночас для єврейських кіркутів навіть XVII століття не дивина). Старий цвинтар у Китайгороді унікальний уже хоча би поважним віком – навіть при побіжному огляді вдалося знайти кілька надгробків датованих кінцем XVIIІ століття. Але й це не все. Серед надгробків початку ХІХ століття (1802 і 1806 роки) впадають у вічі величезні кам’яні хрести рідкісної семираменної форми.
Читайте також:
У Вінницькому районі затримали наркодилера з великою партією амфетаміну
Вінниця після удару: наслідки наймасштабнішої атаки дронів за час війни
На підприємстві «Укрзалізниці» викрили схему розтрати: понад 22 мільйони гривень «осіли» на преміях
© 2025 20minut.ua
