«Не встигли вивезти із Лисичанська»: як в окупантів опинилися картини вінничан
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Розповідаємо про те, як у російських варварів опинилися роботи проекту «Військово-польовий арт».
- Серед них — роботи вінницьких майстрів.
- Як і де їх привласнили окупанти? Що відомо про долю вкраденого ініціатору проекту?
Журналіст «20 хвилин» розмовляв з бійцем добровольчого батальйону поліції Павлом Ротарем. Цікава людина. Він, доброволець з 2014 року. Участь у бойових діях брав у добровольчому батальйоні поліції. Зумів реалізувати проект «Військово-польовий арт». До створення робіт залучив майже 200 українських митців — художників, майстрів народного, ужиткового мистецтва. Ящики з-під боєприпасів, гільзи, тубуси для ракет, шоломи, залишки одностроїв, уламки — все це митці перетворили на мистецькі твори, які символізують Життя. Розписали їх фарбами, вирізали певні фігури, створили ляльки-мотанки. Митців знаходив автор проекту, передавав їм матеріали, обговорював з ними тематику. Зізнається, що все це було непросто!
Виставка постійно діюча і мандрівна водночас. Вона знаходиться у мистецькому центрі МВС, адже саме у цій структурі служить автор і куратор проекту. Починаючи з 2015-го року, її показали у 40 містах країни. До речі, Вінниця єдине місто в державі, де створили філіал проекту "Військово-польовий арт".
Показували у великих і малих містах
—Наша виставка не про війну, вона символізує життя, — говорить автор проекту. — Це як рослина, що пробивається крізь асфальт і тягнеться до сонця, бо хоче рости, так і наші роботи є символом сили наших людей у боротьбі з ворогом, прагнення вигнати окупантів з рідної землі.
Понад рік Павло Ротар створював виставку. Починаючи з 2015-го, її показали у 40 містах держави.
А потім втратили. Всі роботи опинилися в окупованому Лисичанську на Луганщині. Не вистигли вивезти перед тим, як туди зайшли росіяни. Це сталося під час другої окупації цього міста. Чи збереглися роботи? Якщо так, де вони? На жаль, автор проекту нічого про це не знає.
Військовий не здався. Він зумів створити ще одну таку виставку. Щоправда, тепер у ній значно менше експонатів, лише 30. З часом їх кількість може збільшитися. Це залежить від митців. Пропонує охочим долучатися до проекту.
Про своє дітище Павло Ротар розповів журналісту «20 хвилин».
Поїхати у Вільнюс не дозволили
Приводом для спілкування з військовим стало повідомлення про виставку українських митців у столиці Литви Вільнюсі — «Мистецтво війни». Вона триватиме до 20 березня 2025 року. Найбільше інформації про кожну роботу може розповісти Павло Ротар: як розшукував того, чи іншого митця, які відбувалися розмови, про історію переданих з фронту матеріалів, виконання робіт — все це він знає, бо все це пройшло через нього. Отож, представляти виставку у Вільнюсі мав саме він, мій співрозмовник.
—Не вдалося поїхати, — каже пан Павло. — Начальство не відпустило. Сказали, що нині складна оперативна обстановка, не та ситуація, щоб відпускати за кордон військового. Тому дозволу не надали.
Пан Павло зумів домовитися з двома майстринями, які поїхали з виставкою. Вони проводитимуть майстер-класи. Одна з них, Лариса Гарбузенко, телефонувала з Вільнюса якраз під час нашої розмови з паном Павлом. Жінка розповіла, що повертається з однієї зі шкіл литовської столиці. Проводила для учнів майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. «Чи цікаво було дітям? —перепитує майстриня. — Як робиться лялька з матерії, багатьох це зацікавило. Але якщо відверто, були й такі діти, які не виявляли інтересу».
Виставка неспроста відбувається у виставковій галереї литовського Сейму.
—Це литовці запропонували привезти до них роботи українців, — каже пан Павло. — Ми, звичайно, погодилися. Вони побачили експонати у Луцьку. Там відбувалася зустріч мерів литовських й українських міст. Саме в той час ми привезли до міста виставку. Серед гостей були представники литовського Сейму. Вони запитали, чи не могли б ми показати виставку литовцям? Одразу повідомили місце, де можна буде представити експозицію. Ось чому презентуємо її у виставковій залі Сейму.
Загалом в експозиції 30 робіт. Є серед них і вироби вінничан.
Не буду малювати на уламках зброї…
Не всі сприйняли ідею проекту «Військово-польовий арт».
—Мого командира ідея зацікавила, — каже Павло Ротар. — А побратим, якому першому розповів про свій задум, подивився на мене скептично. Непрості розмови відбувалися з митцями, яким пропонував долучитися до проекту.
Співрозмовник згадує спілкування з вінницьким живописцем Іваном Горобчуком.
—Ми не були особисто знайомі з Іваном, — розповідає Ротар. — Бачив його роботи в Інтернеті. Вони мене зацікавили. До речі, у такий спосіб, тобто через Інтернет, залучив до проекту більшість митців.
Іван Горобчук під час телефонної розмови відмовив автору проекту. Принаймні так розповідає Павло Ротар. Ініціатор задуму не відступав. Продовжував переконувати, що це важливо. Навіть нагадав, що творче начало є божественним.
—Горобчук слухав, а тоді сказав, мовляв, чого ви до мене причепилися, не буду я малювати війну, кров, та ще й на уламках зброї, — згадує ту розмову Павло. — На цьому розпрощалися. Обидва залишилися незадоволені.
Влітку 2017 року виставку «Військово-польовий арт» демонстрували у Вінниці в обласному краєзнавчому музеї.
—Керівниця музею сказала, що розмістити експонати допоможе місцевий художник, — продовжує Павло Ротар. — Під час роботи він запитав мене, чи є тут експонати вінницьких майстрів. Я розповів про епізод спілкування з Горобчуком. Сказав, що живописець категорично відмовився брати участь у проекті. Та ще й мало не відправив мене кудись далеко.
—Так це я Горобчук, — почув у відповідь Павло Ротар. — Тоді ж він сказав, що спершу не зрозумів задуму. А тепер готовий додати до проекту свою роботу. Іван Горобчук зобразив образ козака Мамая. Коли його робота разом з іншими опинилася в окупації у Лисичанську, художник написав ще одну. Тепер її показують на виставці у Вільнюсі.
Так само не сприйняла спершу ідею проекту ще одна художниця з Вінниччини — Олена Косінська. До того, як зателефонувати їй, Павло Ротар бачив роботи майстрині, виконані на дерев’яних дощечках. Готовий був передати ящик з-під боєприпасів. Каже, пані Олена відмовилася. Згодом передумала. Передала для проекту роботу під назвою «Настя».
Художниця розповіла журналісту «20 хвилин», що намалювала роботу на стінці дерев’яного ящика з-під боєприпасів. Зробила це протягом одного вечора. На малюнку дівчинка у гарному національному вбранні. Звертають увагу великі очі зі щирим проникливим поглядом і глибокою задумою, як у дорослих.
Першим, хто побачив малюнок, це чоловік художниці. Йому сподобалася робота. Запитав, як планує назвати. На той час авторка картини ще не придумала назви.
—Назви просто Настя, — сказав чоловік і пішов на роботу.
Олена поцікавилася значенням цього слова і була вражена: це ім’я означає воскресіння, повернення до життя.
На виставці у Вільнюсі показують картину Косінської «За Живе». Художниця відтворила матір з немовлям на руках.
—Після початку війни довго не могла взяти до рук пензля, — говорить художниця. — Настало свято Благовіщення. Сприйняла його як символ нашої Перемоги. У той день зобразила молоду матір з дитиною на руках. Наступного дня деталі допрацьовувала. Мені більше подобаються роботи, які виконую одразу. Такі картини мають сильніше емоційне забарвлення.
У Вільнюс повезли також роботи ще двох наших земляків: Василь Слободянюк представив вироби з дерева, а Галина Чекіна — вироби у жанрі художнього текстилю.
У Вінниці є філіал проекту
Павло Ротар повідомив, що у нашому місті є, як він каже, філіал його проекту «Військово-польовий арт». Його створення ініціював талановитий майстер Владислав Луцяк.
— Це єдине місто, де продовжили мій задум, — говорить Ротар. — Знаю, що Владислав організовував виставки у Донецькому національному університеті імені Стуса, у шпиталях міста.
—Проект «Військово-польовий арт», його вінницький філіал це внесок митців у нашу Перемогу, — каже його ініціатор і куратор Павло Ротар. — Виставка у Вільнюсі сприятиме формуванню позитивного іміджу держави за кордоном. Найперше мужності українських воїнів і підтримки наших захисників народом.
Читайте також:
«Це мав бути монстр із 16 трубами»: як активісти врятували Вінницю від будівництва заводу алюмінію
«Це не просто світлини, це документи з життя хлопців»: у Вінниці відкрили унікальну фотовиставку (Пресслужба Сергія Кудлаєнко)
© 2025 20minut.ua
