В Україні вже готові проєкти для будівництва додаткових “вітрових” потужностей протягом наступних 5 років.
Про це заявив голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков під час конференції “Сонце, вітер, біогаз: як “зелена” енергетика допоможе Україні вистояти у 2025 році” в агентстві “Інтерфакс-Україна”.
“З одного боку, я називав 2024 рік провальним, тому що була введена в експлуатацію найменша кількість вітероенергетичних потужностей за останні п’ять років. Це 20,6 МВт. Було приєднано лише чотири вітрові турбіни. Але з іншого боку, за останні п’ять років сьогодні найбільший показник готових до будівництва проєктів на рівні 4 ГВт до 2030 року”, – заявив Конеченков.
Він нагадав, що у 2024-му був затверджений національний план розвитку ВДЕ, і в ньому прописані саме 4 ГВт додаткових вітроенергетичних потужностей, які мають бути встановлені до 2030 року.
Але водночас виникла проблема із “зеленими” аукціонами.
“Протягом п’яти років ми чекали, і в цьому році відбулись перші аукціони. І вони виявилися для вітероенергетики невдалими. Бо жодного проєкту не було затверджено. На додаток, квота у 88 МВт на вітероенергетику – це занадто мала квота. Якщо, знов таки, повертатися до Національного плану розвитку ВДЕ, там передбачено саме 4 ГВт протягом п’яти років, тож аукціони мають надавати квоти на рівні 800 МВт. Тоді ми можемо сказати, що національний план буде виконаний”, – пояснив голова УВЕА.
Як заявив голова “зеленої” платформи Global 100% RE Ukraine, президент компанії “МХП Еко Енерджи” Олександр Домбровський, філософія жорстко централізованої енергетичної системи, створена за часів Радянського Союзу, зараз потребує кардинальних змін. А саме переходу до філософії розподіленої генерації, де в основі – сонце, вітер, біоенергетика і системи накопичення енергії.
“Вже всі і в Україні, і у владі, і поза межами влади зрозуміли і відчули, що “зелена” енергетика – це не забаганка, а дуже серйозний енергетичний інструмент, зокрема з міркувань енергетичної безпеки держави. І розвиток сонячних, вітрових, біоенергетичних технологій, проєкти, які були реалізовані, у 2023 та у 2024 роках захищали Україну від блекаутів”, – вважає Домбровський.
Він додав, що так же, як війну виграє той, в кого є найсучасніша, інноваційна зброя, в енергетичному протистоянні переможе той, в кого хто володіє кращими енергетичними технологіями.
З необхідністю розвивати розподілену та “зелену” генерацію погодилися всі учасники конференції. Зокрема голова Асоціації сонячної енергетики України Владислав Соколовський переконаний, що сонце, вітер і біогаз розвиватимуться далі.
А голова Біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха звернув увагу на ще одну проблему – після відмови від російського газу в Україні лишилися два джерела “блакитного” палива: родовища у Харківській та Полтавській областях, а також підземні сховища в Західній Україні. За таких умов логістика забезпечення газом всієї України є ускладненою. Ситуацію могла б вирішити велика кількість біогазових заводів, розкиданих по всій Україні, які б виробляли біометан “на місцях”.
“Я можу повторити те, що ми говорили декілька років тому, коли “зелена” енергетика в Україні переживала непрості часи: іншої альтернативи бути енергетично незалежною і мати високий рівень енергетичної безпеки, особливо в умовах російської агресії та жорстокої війни, крім створення оптимальної системи розподіленої генерації, оптимальної системи інтеграції централізованої, передусім атомної, генерації та розподіленої зеленої генерації, на перехідному етапі в України не існує”, – підсумував Домбровський.
