Жмеринка зустріне Героя «на щиті». У бою на Донеччині загинув Павло Галюк із позивним «Паштет»
Автор:
Альона ЧЕРНІЮК
- Павло Галюк, 27-річний жмеринчанин, приєднався до ЗСУ 4 березня 2022 року та проявив відвагу й героїзм у кожному бою, здобувши повагу серед побратимів. За мужність він був нагороджений «Золотим хрестом» та медаллю ветерана війни. 17 грудня Павло загинув від артобстрілу в Новооленівці, Донецька область, під час виконання бойового завдання.
Павло Галюк приєднався до лав ЗСУ з перших днів війни, 4 березня 2022 року, і завжди проявляв відвагу та хоробрість у кожному бою, здобувши величезну повагу серед своїх побратимів. За мужність та героїзм він був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю ветерана війни за професіоналізм і відданість.
— 27-річний жмеринчанин, випускник ліцею №2, молодший сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Ганзюка Павло Галюк загинув під час виконання бойового завдання 17 грудня внаслідок ворожого артобстрілу в Новооленівці, Покровський район, Донецька область, — повідомили на сторінці видання «Жмеринка.сіті».
Без батька залишився 4-річний синочок Матвій, без коханого чоловіка – дружина, без вірного сина – мати, батько і вся Україна…
Павло народився 20 квітня 1997 року у Жмеринці. Закінчив Жмеринський ліцей №2. Як і багато хлопців, захоплювався футболом, мав багато друзів, був завжди веселим, товариським, добрим і щирим.
Далі навчався у Жмеринському вищому професійному училищі на електромонтера. Працював у Жмеринці на залізничному підприємстві ЕЧ-9. З 2015 року приступив до строкової служби за напрямком «артилерія». Спочатку у Львівській області, а згодом у місті Бердичеві Житомирської області.
Після армії деякий час працював слюсарем на Жмеринському газовому господарстві, а згодом перевівся за спеціальністю електромонтера до Вінницького трамвайного депо. Паралельно здобував освіту у Київському фаховому технікумі зв’язку.
У соціальних мережах познайомився із Юлею, яка навчалась у Вінницькому технікумі. У 2020 році одружились і в любові народився синочок Матвійчик. Побратими Павла розповідають, що це велика втрата для всієї 59 бригади, адже з «Паштетом можна було йти і в вогонь, і в воду. Ми завжди були впевнені: якщо з Павлом йдемо на позиції, то й повернемось разом. Він завжди був готовий підтримати. Це Людина з великої літери!
— Паштет, брат наш, найкращий був серед нас. Найкращим і залишився, — кажуть побратими.
У травні 2024 року Павло Галюк отримав поранення в ногу, пройшов лікування за 2тижні, і 8 червня знову повернувся на позиції. Численні контузії та втома після поранення давали про себе знати. Часто у телефонній розмові дружині Юлії розповідав, що мріє приїхати додому, що війна — це дуже важко, виснажливо і боляче, особливо, коли втрачаєш побратимів.
Саме найкращий друг і побратим Дмитро, ризикуючи своїм життям, повернувся і забрав тіло загиблого Павла. Врятувати друга після артобстрілу не було змоги.
Останній раз у рідній Жмеринці Павло був на день народження синочка — 19 серпня. А тепер повертається до рідної домівки «на щиті».
У Жмеринці 23 грудня оголосили День жалоби, у цей день громада прощатиметься із Героєм. «На щиті» Героя зустрінуть та проведуть за маршрутом: ТЕЦ – Птахіна – Свободи- Шевченка – Одеська – р-н «Петрівка», вул. Чорновола, 15. Про час повідомлять додатково.
© 2024 20minut.ua
