«Пропонуємо хату в селі на виплату» — Як голова уже вдруге рятує школу від закриття?
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Десять років тому у селі Липчани мали закривати школу.
- Врятувати навчальний заклад допоміг голова села.
- Як йому це вдалося і чому нині ситуація знову повторюється?
Десять років тому Микола Сафтюк, тоді він працював головою села Липчани Могилів-Подільського району, у незвичний спосіб зумів врятувати місцеву школу від закриття. Журналіст «20 хвилин» пригадує тодішню зустріч і розмову з паном Миколою. Найперше вона запам’яталася тим, у якій ролі побачив керівника громади. У сільській раді сказали, що пан Микола знаходиться у фельдшерсько-акушерському пункті. Там працювали четверо робітників у спецівках. Вони заливали бетоном підлогу в одній з кімнат. Запитав, де можу побачити сільського голову. Один з них був Микола Сафтюк.
Ще запам’ятав його розповідь про … оголошення в газеті.
«Коли до нас почали приїжджати з районного відділу освіти і говорити, що готують документи на закриття школи, бо в ній мало учнів, я згадав оголошення в газеті під заголовком «Куплю хату в селі», — говорив тоді Микола Сафтюк. — Попросив представників освіти району дати нам можливість виправити ситуацію. Вони запитували, яким чином це можливо. Втім, я не став пояснювати. Під час розмови з ними бачив в уяві газету з оголошенням «Куплю хату в селі».
Як це було 10 років тому?
Микола Сафтюк так само подав оголошення у декілька газет. Щоправда, трохи іншого змісту. Запрошував оселитися у Липчанах тих, хто має проблеми з житлом. У тексті була приписка: «Хати пропонуємо на вигідних умовах». Про які умови йдеться, згадаємо далі, а поки що скажемо, що насамперед голову цікавили сім’ї з дітьми. Він мислив так: приїдуть переселенці з дітьми — школа поповниться учнями, відпаде питання про її закриття.
Сільський голова навіть уявити не міг, що на оголошення відгукнеться так багато людей. Уже через тиждень зателефонували перші охочі отримати дах над головою. Люди цікавилися місцем розташування села. На це питання голова мав гарні аргументи. Липчани знаходяться на самісінькому березі Дністра. Зовсім поруч — Дністровське море, тут гарні місця для відпочинку. Є ліс, гори, схожі на Карпати.
На протилежному березі річки місто Новодністровськ, так само недалеко до райцентру Могилів-Подільський, 25 кілометрів. До названих міст ходять автобуси. Доїхати автобусними маршрутами можна до Вінниці і Києва.
У селі є ФАП, Будинок культури, магазини, школа, дитячий садок. Роботу можна знайти у місцевому господарстві, що спеціалізується на вирощуванні плодових садів. Крім того, постійно потрібні робочі руки на Дністровській ГАЕС. Дехто з місцевих чоловіків обрав роботи на будівництві у Києві: працюють вахтовим методом по два тижні.
У кожного, хто телефонував у село, виникало питання вартості житла. Голова зрозумів, що у більшості з охочих перебратися на нове місце, не вистачає коштів на придбання житла. Тоді у нього виник задум — пропонувати хати для приїжджих на виплату. Схема працювала таким чином: голова села домовлявся з власниками пустуючи будинків про їх продаж з оплатою частинами, виступав гарантом — у випадку непередбачуваних ситуацій, обіцяв сплатити власні кошти за житло. Уже у перший рік у селі додалося 12 дітей. Такої кількості вистачило, аби не закрити школу у Липчанах. Першу сім’ю переселенців з Волині Сафтюк перевіз власним бусом. Їхати довелося далеко, у Волинську область. Однак це варто було зробити: у тій сім’ї підростало троє дітей.
Чому нині знову виникло питання про можливе закриття школи з наступного навчального року?
Знов не вистачає учнів
Нині Микола Сафтюк на посаді старости села. Керівник громади знову зіткнувся з тією само проблемою, яку село мало десять років тому. У школі навчається 36 учнів. Це навіть більше від потреби, встановленої Міноствіти: починаючи з 2016 року, закривають ті школи, в яких менше 25 учнів.
Однак з наступного навчального року ситуація зміниться. Міносвіти ухвалило рішення з 1 вересня 2025 закрити ті школи, в яких навчається менше 45 дітей.
«З тих дітей, які навчаються у школі нині, більшість приїжджі, — розповіла журналісту «20 хвилин» директор Липчанської школи Інна Сафтюк. — У нас молодий учительський колектив. Крім навчання, учні залучені до позаурочних заходів. Нема такого дня, коли б вони не відбувалися. Практикуємо гурткову роботу. Наприклад. Діє незвична для села студія хореографії. У школі гарні умови. Замінили всі вікна на пластикові. Всі дітки харчуються — молодші класи за рахунок державної субвенції, харчування старшокласників пільгових категорій здійснюємо за рахунок коштів громади і тільки для п’ятьох учнів продукти закуповують батьки. Але що нас чекає у наступному навчальному році, це питання, як кажуть, залишається відкритим. 45 учнів у нас не набирається».
До речі, як розповіла завідувачка бібліотеки Ніна Росенко, до школи прокладена бруківка від центральної дороги. Так само, як і до сільського клубу. Співрозмовниця уточнила, що ці роботи виконували власними силами. За її словами, голова села особисто засукав рукава, організував до роботи місцевих з багатодітних родин. То вони, голови цих родин, ще й заробили на такій роботі.
Микола Сафтюк у розмові з журналістом розповів, що знову активізують роботу за уже апробованою раніше схемою. Знову підготують оголошення в газети. Якщо виникне необхідність, як десять років тому, сяде за кермо і поїде перевезти охочих поселитися у Липчанах. За словами співрозмовника, нині у людей збільшилася потреба у житлі. Сумно говорити, але такі реалії, до цього призвела війна.
Співрозмовник розмірковує таким чином: є люди, які готові переїхати у сільську місцевість, щоб бути ближче до природи і подалі від обстрілів, міста частіше обстрілюють, а Липчани далеко від фронту, тут тихіше і спокійніше. Таким будемо пропонувати житло у нашому селі.
На що можуть сподіватися ті, кого зацікавить пропозиція керівника громади наддністрянського села Липчани?
Маємо на продаж 12 будинків
Завідувачка бібліотеки Ніна Росенко одна з тих, кому голова громади доручив спілкуватися з охочими переїхати у Липчани. Вона показує будинки, яі можна придбати.
«Нині у нас є 12 будинків, в які можна уже заселятися і жити, — розповідає жінка. — Всі вони мають ще й літні кухні, так у села називають будиночки біля хати. Вони відрізняються тим, що менші за розмірами. Є хліви для худоби, погреби, земельні ділянки».
Співрозмовниця каже, що один з власників продав два будинки і літню кухню, всі ці споруди знаходяться на одному обійсті. Придбали їх люди з Павлограда Дніпропетровської області. Це сім’я, в якій троє дорослих і двоє дітей. Нині вони обживаються на новому місці. Зараз чекають на приїзд сім’ї з Одеської області. У ній четверо дітей. Вони вже приїжджали в село, вибрали для себе будинок.
«Схема оплати діє така само, як і на початку проекту десять років тому, —уточнює пані Ніна. — Приїжджі сплачують вартість частина, поступово, з відтермінуванням. Якщо хтось має можливість розрахуватися одразу віддати всю суму, робить так. Є й такі приклади».
Яка вартість житла у Липчанах?
«Зараз маємо два будинки з ремонтами, за які власники просять по 30 тисяч гривень, — каже Ніна Росенко. — Це такі будинки, в які заходь і живи».
Ще одну хату господарі хочуть продати за 25 тисяч гривень.
Власники пропонують також дорожче житло: є будинки за тисячу доларів, за один просять 1,5 тисячі доларів.
«Десять років тому, коли ми тільки починали запрошували приїжджати до нас у село, ціни були нижчі, — каже співрозмовниця. — пам’ятаю, тоді найдорожчу хату купили за 20 тисяч гривень, середня ціна коливалася від восьми до 12-ти тисяч гривень».
Для п’яниць і наркоманів дорога закрита
Староста села Микола Сафтюк просить попередити п’яниць, наркоманів, злодіїв, що таким у Липчанах не будуть раді. Їм краще не приїжджати, бо з часом все одно їх відправлять звідси.
«У нас уже були такі ситуації, — згадує пан Микола. — Не стали терпіти, відправили туди, звідки приїхали. Дехто з них спочатку приховував свої погані звички. Але ж довго робити це не вдається. Люди все бачать. З такими у мене розмова коротка. Так, це зайві клопоти, це неприємні розмови, але громада таких не терпіла і надалі терпіти не буде».
Для тих, кого цікавить пропозиція придбати житло у селі Липчани на березі Дністра, повідомляємо номери телефонів:
Микола Сафтюк: 098 97 24 602
Ніна Росенко: 068 51 39 437
Читайте також:
Вкрала квітів на тисячу гривень, які мама принесла сину на Алею Героїв
«Він був чесним, справедливим командиром..», — в Миколаївці відкрили меморіальну дошку Андрію Остапчуку
© 2024 20minut.ua
