«Єдиний будинок, де жив Стус, не має згадки про поета»: збирають кошти на барельєф Герою України
Автор:
Віктор СКРИПНИК
- Вночі 4 вересня 1985 року у камері-одиночці обірвалося життя нашого відомого земляка Василя Стуса.
- На будинку у селі Рахнівка Гайсинського району встановлено пам’ятну дошку, на подвір’ї школи стоїть на постаменті барельєф, у Вінниці є пам’ятиник Стусу.
- Жодної згадки про Героя України нема на будинку Києві, де проживав борець за незалежність України.
- Виправити це взялися активісти.
- Хто їх підтримає, не залишиться поза увагою. Яким чином це станеться?
Повідомлення про акцію зі встановлення меморіальної дошки-барельєфу на будинку у Києві розміщено на Фейсбук-сторінці Музею Василя Стуса у його селі Рахнівка. Там можна дізнатися все про задум,
Зазначається, що у 1979-1980 роках Василь Стус проживав у Києві у багатоповерхівці за адресою вулиця Чорнобильська, 13-А, квартира 94. Будинок знаходиться у Святошинському районі столиці. Саме на ньому встановлять меморіальну дошку-барельєф.
Разом ми це виправимо
Жодної згадки про Героя України, людину, яка поклала своє життя у боротьбі за незалежність української держави, не зайдете на будинку по вулиці Чорнобильській 13-А, йдеться у відеозверненні активістів. Вони розмістили його на сайті Великі Ідеї. Там є інформація, як можна долучитися до благодійної акції на спомин про поета.
«Єдиний будинок у Києві, де жив Василь Стус, до сих пір не має згадки про поета-шістдесятника, дисидента, перекладача. Разом ми це виправимо!», — читаємо у повідомленні на згаданому сайті.
Автором ідеї зі встановлення меморіальної дошки з барельєфом є Роман Грищук, автор проекту — Андрій Єрофєєв. Збір коштів оголосив Благодійний фонд «Солом’янські котики» разом з Центром Василя Стуса та його сином Дмитром Стусом. У повідомленні уточнюють, що барельєф планують виготовити із бронзи. Показують фото, яким він має бути.
«Ми хочемо повернути історичну пам’ять про визначного діяча української культури, борця з тоталітарною системою — Василя Стуса, — зазначають ініціатори проекту. — Він, український поет-шістдесятник, правозахисник, політв’язень СРСР, борець за незалежність України у ХХ столітті, а також символ нескореності духу, культурний діяч, який інтегрував європейську та світову літературну традицію в українську літературу». Саме такими словами ініціатори пояснюють, чому взялися за таку справу.
Якщо держава не спромоглася вшанувати пам’ять Героя України, то це зроблять небайдужі люди.
За підтримку проекту є винагорода
Автори проекту заохочують небайдужих до участі в ньому. Підтримати ідею можна, починаючи від ста гривень. Але навіть тоді, благодійник не залишиться без уваги організаторів акції. Яким чином?
У повідомленні зазначається, що грошовий внесок від ста гривень передбачає запрошення на відкриття меморіальної дошки-пам’ятника; від 200 гривень — згадка імені благодійника на сайті Центр Василя Стуса, а також запрошення на відкриття; від 1000 гривень — запрошення на лекцію про Василя Стуса від сина Дмитра Стуса, а також дві попередні винагороди (запрошення на відкриття і згадка імені на сайті Центр Василя Стуса).
Рідним не дозволили приїхати на похорон
Василь Стус помер уночі проти 4 вересня 1985 року. За інформацією тюремного начальства, смерть настала внаслідок зупинки серця. Товариш Стуса, колишній політв'язень Василь Овсієнко, висловив сумнів з цього приводу. До речі, він говорив про це, зокрема, й у Вінниці, приїжджав до нашого міста декілька разів, брав участь у заходах з вшанування пам’яті Стуса.
Пан Овсієнко розповідав, що під час ув’язнення Стус декілька разів оголошував голодування. Робив це на знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями. Наприклад, було це тоді, коли наглядачі знищили його збірку «Птах душі» з приблизно 300 віршами.
У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами його на цілий рік відправили у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса знову кинули у карцер за те, що він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Повідомлення про смерть чоловіка передали дружині Стуса Валентині вранці 5 вересня. Вона просила зачекати із похованням, поки приїдуть рідні, щоб попрощатися. Її не стали слухати. Поховання відбулось без їхньої присутності. Тоталітарний режим приховував смерть Стуса від його друзів-дисидентів до середини жовтня 1985 року.
Перепоховати тіло на батьківщині не дозволяли. Пояснювали, що це неможливо зробити до завершення до терміну ув’язнення. Навіть не повернули всі особисті речі Стуса.
Перепоховали поета тільки у 1989 році. Місце його вічного спочинку знаходиться на Байковому цвинтарі.
Відмовився від громадянства
Мало хто з нинішнього покоління знає, що Василь Стус настільки викривав тоталітарну радянську систему, що навіть відмовився від громадянства. Він написав про це офіційно заяву до тодішньої Верховної Ради СРСР.
Ось як пояснював свій вчинок: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом».
Є ще одна його пам’ятна фраза: «Хто проти тиранії, встаньте!». Ці слова він промовив у переповненому залі кінотеатру «Україна» у 1965 році. Глядачі прийшли на перегляд перед фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Слова Стуса призвели до акції протесту проти тодішньої тоталітарної системи. Багато присутніх підтримали поета.
Комуністичний режим звинувачував його в антирадянській агітації та пропаганді. Саме за це Стуса судили два рази і відправляли на відбуття покарання у місця позбавлення волі. До речі, адвокатом йому призначали Медведчука. Але після зустрічі з ним Стус відмовився від його послуг, бо зрозумів, той не стане захищати його, той буде відстоювати звинувачення прокурора, насправді — тоталітарного режиму.
«Мене можна, звичайно, вбити, але я — не поступлюся», — говорив Стус. І не тільки говорив і писав про це. Саме так він діяв. Таким залишиться наш земляк у пам’яті його сучасників, нинішнього і наступних поколінь.
Читайте також:
Найвідоміший дисидент: склали добірку з фільмів та книг про життя й творчість Василя Стуса
Найдорожчий лот становить понад 700 тисяч гривень: оголошено перші торги з оренди державних земель
© 2024 20minut.ua
